Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування

РОЛЬ БІЗНЕСУ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РИНКУ ПРАЦІ: АНАЛІЗ СТАНУ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

С. О. Бондаренко — Mon, 16 Dec 2024 00:00:00 +0200

Дана стаття присвячена вивченню питання ролі бізнесу на ринку праці, аналізу поточного стану підприємництва в Україні та визначенню ключових напрямків і перспектив його розвитку. У статті наведено статистичні дані щодо поточного стану справ бізнесу прифронтового Запорізького регіону, динаміка показників в період до пандемії, під час епідемії та після, а також з моменту початку повномасштабного вторгнення росії на територію України. Так, з'ясовано, що протягом 2022 року спостерігався масовий відтік бізнесу через закриття, банкрутство та зміну місця реєстрації. Однак вже у 2023 та 2024 роках частина бізнесів вийшла на заплановані показники або навіть перевищила їх, хоча загальний обсяг робіт скоротився. Водночас майже третина все ще оцінюють свій фінансовий стан як негативний. Крім того, бізнес повідомив, що стикається з низкою викликів, серед яких непередбачуваність ситуації в країні, непрогнозованість дій держави, а також дефіцит кваліфікованих працівників і загальний дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили. Також у статті розглянуто механізми із допомогою яких держава нині допомагає бізнесу стабілізувати своє становище та розвиватися в сучасних реаліях. Зокрема, це політика «Зроблена в Україні», яка включає десяток дієвих програм. В першу чергу це програми «Доступні кредити 5-7-9%» та «Власна справа», офіси «Зроблено в Україні», а також ініціативи щодо надання компенсацій аграріям за придбання ними техніки й обладнання українського виробництва, грантів для ветеранів та їх родин. Окреме місце в статті присвячене саме регіональному бізнесу, його особливостям та місцю на регіональному ринку праці на прикладі Запорізької області. З’ясовано, що бізнес на регіональному ринку праці формується під впливом економічної специфіки територій та потреб конкретних галузей економіки. Дані особливості створюють різноманітні робочі місця та формують попит на працівників з відповідними кваліфікаціями.

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ НАПРЯМУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ: ПЕРЕВАГИ ТА АДАПТАЦІЯ ДО КРИЗОВИХ УМОВ

І. В. Варнавська — Mon, 16 Dec 2024 00:00:00 +0200

Актуальність дослідження дистанційного навчання та його адаптації до кризових умов обумовлена сучасними викликами, з якими стикається система освіти у всьому світі. Глобальні події, такі як пандемія COVID-19, військові конфлікти та природні катастрофи, змусили освітні установи кардинально змінити традиційні форми навчання та шукати нові підходи до забезпечення освітнього процесу. Дистанційне навчання стало ключовим інструментом для збереження освітнього континууму, але цей формат потребує ґрунтовного дослідження для розуміння його особливостей і труднощів в умовах криз. В умовах непередбачуваних змін, таких як соціальні та економічні потрясіння, навчальні заклади змушені швидко адаптуватися до обмежень на фізичну присутність і шукати нові методи навчання, що зумовлює потребу у дослідженні ефективності дистанційних технологій, їх переваг і недоліків. Особливо актуальним є аналіз впливу дистанційного навчання на мотивацію і психологічний стан учнів, що відображає необхідність створення комфортних умов для підтримки їхньої успішної адаптації. Аналіз останніх досліджень у сфері дистанційного навчання та його адаптації до кризових умов демонструє значний інтерес науковців до проблем і можливостей цього формату. Дослідження зосереджені на аспектах, таких як вплив дистанційного навчання на якість освіти, адаптація учнів до онлайн-формату, психологічний стан учасників навчального процесу, а також технологічні рішення для покращення навчального процесу. Серед ключових тем, що розглядаються дослідниками, виокремлюється необхідність розробки нових педагогічних підходів та інтерактивних методів для підвищення результативності навчання. Мета дослідження полягає у визначенні ключових переваг дистанційного навчання та його адаптації до кризових умов, а також в аналізі можливостей і викликів, що виникають при впровадженні дистанційних форм навчання у нестабільний час. Це дослідження не лише збагачує існуючі наукові знання про дистанційне навчання в умовах криз, а й має практичне значення для педагогів, адміністраторів та розробників освітніх програм, допомагаючи підвищити ефективність навчання в умовах нестабільності та забезпечити більш рівний доступ до освіти для всіх учнів.

АКТУАЛЬНИЙ СТАН СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ ЗА ДУАЛЬНОЮ ФОРМОЮ ОСВІТИ

С. Г. Животова — Mon, 16 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття аналізує актуальний стан системи контролю якості підготовки кваліфікованих робітників за дуальною формою освіти, яка стає дедалі популярнішою у сучасній професійній освіті. Дуальна форма передбачає інтеграцію теоретичного навчання у навчальних закладах із практичним досвідом на виробництві, що робить контроль якості ключовим елементом для забезпечення відповідності підготовки вимогам сучасного ринку праці. У роботі розглянуто існуючі підходи до контролю якості, які включають оцінку рівня теоретичних знань, практичних навичок, а також взаємодію навчальних закладів і підприємств. Проаналізовано законодавчі й нормативні аспекти контролю якості підготовки робітників, а також ключові критерії, які впливають на ефективність системи оцінювання. Особлива увага приділена механізмам зворотного зв'язку між навчальними закладами та підприємствами для коригування навчальних програм і підвищення їхньої релевантності до реальних умов праці. Стаття також висвітлює проблеми та виклики, з якими стикається система контролю якості у контексті постійних змін на ринку праці, технологічного розвитку та впровадження нових інноваційних підходів до освіти. Особливо це стосується адаптації навчальних програм до нових вимог і стандартів, які виникають у різних галузях промисловості. Значну увагу приділено методам контролю якості, таким як зовнішній і внутрішній аудит, тестування, сертифікація та інші інструменти, що допомагають оцінити рівень підготовки здобувачів освіти. Крім того, розглянуто роль різних стейкхолдерів у процесі контролю, включаючи роботодавців, державні органи, експертні спільноти та самих здобувачів освіти. У статті представлено порівняльний аналіз української системи контролю якості з міжнародними практиками, зокрема європейськими моделями дуальної освіти, що дозволяє визначити перспективні напрями розвитку і можливі покращення вітчизняної системи підготовки робітників. У підсумку, робота визначає основні тенденції розвитку системи контролю якості, серед яких важливу роль відіграють стандартизація процесів оцінювання, впровадження цифрових технологій для моніторингу та аналізу якості освіти, а також посилення ролі соціального партнерства у забезпеченні актуальності та якості професійної підготовки.

АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ДОСВІД НІМЕЧЧИНИ: ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

А. С. Карнаушенко — Mon, 16 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядається досвід Німеччини у боротьбі з корупцією та оцінюється можливості його впровадження в Україні, де корупція залишається основною перешкодою для соціально-економічного розвитку нашої держави. Мета дослідження – визначити перспективи застосування досвіду антикорупційної політики Німеччини в Україні. В досліджені аналізується правові та інституційні механізми ефективної протидії корупції на різних рівнях державного управлянні у Німеччині. Наведені в дослідженні дані свідчать про те, що ключові чинники успіху Німеччини, такі як чітка правова база, незалежність антикорупційних органів і міжвідомча співпраця, можуть мати позитивний вплив на ефективність боротьби з корупцією в Україні. Досліджено кількість корупційних злочинів у Німеччині за 2023 р. також в межах дослідження проведено регресійний аналіз, розраховано коефіцієнт кореляції та здійснено аналіз дисперсії (ANOVA) для оцінки факторів, що впливають на рівень корупцію. В результаті було встановлено, що рівень корупція в Німеччині залежить від доходу громадян, рівня безробіття і довіри до державних інституцій. Також встановлено залежність між рівнем корупції та різними рівнями доходів, що свідчить про особливу вразливість до корупції серед громадян із нижчими доходами. Проведений SWOT-аналіз свідчить, що Німеччина має потужні інструменти для боротьби з корупцією, однак, існують проблеми, які потребують уваги, зокрема підвищення кількості корупційних злочинів у приватному секторі та на міжнародному рівні, а також зниження показника CPI за останні 5 р. Практичне значення статті полягає в запропонованих на основі глибокого та всебічного аналізу антикорупційної політики Німеччини ключових кроків боротьби з корупцією для України. Оригінальність дослідження полягає у глибокому та ґрунтовному аналізі факторів, що впливають на рівень корупції у Німеччині та розробці рекомендацій для України.

ДЕСТАБІЛІЗАЦІЯ, СТАБІЛІЗАЦІЯ, КОНТРОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

І. В. Кудрявський — Mon, 16 Dec 2024 00:00:00 +0200

У сучасних умовах шляхом інформаційної діяльності реалізовується надзвичайно широкий спектр завдань. Перш за все – у сфері маркетингу, реклами, просування іміджу, лобіювання на рівні урядів держав та в інших жорстких конкурентних сферах. Щодня відбуваються інформаційні атаки, які вчиняються найрізноманітнішими суб’єктами, та заходи реагування на них. Частину цих питань вирішують заходами кризової комунікації. На більш високому масштабному рівні існує питання стратегічних комунікацій. В Україні, де Сили оборони держави уже десятий рік відбивають російську агресію та третій рік – широкомасштабне вторгнення російських військово-терористичних формувань, що на всіх етапах супроводжуються інформаційно-психологічними операціями, операціями впливу та елементами когнітивної війни, виникає питання, наскільки взагалі коректно говорити про якісь урядові комунікації, окрім кризових, оскільки гостра криза не припиняється роками. Поряд з тим, психологічно гостра криза, що не припиняється дуже тривалий час, у значної частини аудиторій викликає своєрідне «звикання» і через відповідні захисні механізми психіки такі аудиторії перестають її «помічати», що позначається на підходах, які доцільно застосовувати в комунікації з такими аудиторіями. Крім того, здається очевидним, що при нападі необхідно дестабілізувати інформаційний простір противника та домогтися дестабілізуючого ефекту у когнітивній сфері стосовно затверджених цільових аудиторій противника, в той час як обстановку у своєму суспільстві та інформаційному просторі, яку намагається постійно розхитувати противник та інші актори, необхідно стабілізувати. Але це теж вірно далеко не завжди, оскільки надмірне заспокоєння власних аудиторій, особливо якщо для його реалізації використовується не лише правдива інформація або дуже сильно вирвані з контексту елементи правди, в кінцевому рахунку призводить до прискореного «звикання» суспільства до кризи, війни, і як наслідок – ослаблення його можливості чинити необхідний опір та сприяти силам оборони держави. Крім того, будь-які заходи державного управління, пов’язані з контролем інформаційного простору, повинні реалізовуватися в рамках Законодавства України та з дотриманням демократичних принципів, що повністю виключає юридично і майже повністю фактично такі інструменти, як цензура, пропаганда, операції впливу на своїй території, або такі, які можуть вводити в оману власні аудиторії, окрім ворожих, та завдавати шкоди власним аудиторіям. В умовах інтенсивної когнітивної війни, якою супроводжується російське широкомасштабне вторгнення в Україну, окреслені питання потребують детального вивчення. Від якості таких досліджень та реалізації їх практичних результатів залежить не лише ефективність функціонування механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору, захист інформаційної безпеки України як держави та інформаційної безпеки осіб, які проживають на території України, але й фізичне здоров’я представників цільових аудиторій, на яких противник спрямовує свій деструктивний інформаційно-психологічний вплив, можливості України перемогти у війні та, зрештою, психологічне і фізичне виживання українського народу, збереження українцями власної національної ідентичності. Мета запропонованого дослідження – пошук способів підвищення ефективності механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору через аналіз історичних та сучасних стратегій контролю інформаційного простору державними інституціями (зокрема стабілізації й дестабілізації інформаційного середовища). Завдання дослідження полягає в аналізі історичних джерел, наукових праць, офіційних повідомлень та публіцистичних матеріалів, що надають можливість вивчити проблематику функціонування механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору в умовах відбиття Силами оборони України російського широкомасштабного вторгнення при інтенсивному застосуванні різними суб’єктами заходів контролю інформаційного простору (зокрема стабілізації й дестабілізації інформаційного середовища). Наукова новизна дослідження і його результатів полягає в комплексному розгляді проблемних питань сучасного державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору України, пов’язаних з активним веденням учасниками наповнення інформаційного простору інформаційних дій в рамках стратегій контролю інформаційного простору (зокрема стабілізації й дестабілізації інформаційного середовища) в умовах відбиття Силами оборони України російського широкомасштабного вторгнення. Методологія. В ході роботи застосовано такі методи наукового дослідження: історичний, порівняльного аналізу, ретроспективного аналізу, аналізу та синтезу, дедукції, індукції, системно-структурний, лінгвістичний, формально-логічний. У висновках пропонується: Вжити заходів щодо забезпечення належних умов для реалізації професійної діяльності журналістів та заходів контролю за дотриманням ними стандартів професійної діяльності журналіста. Вжити заходів щодо реалізації швидкоплинних (оперативних) можливостей отримання когнітивної переваги, зниження ефективності (нівелювання наслідків) ворожого деструктивного інформаційно-психологічного впливу, орієнтованого на ефекти у когнітивному вимірі інформаційного простору, застосовуючи аналітичні і творчі спроможності свого персоналу, який перебуває на державній (військовій) службі і спеціалізується на реалізації інформаційно-психологічного впливу, при дотриманні правила щодо заборони введення в оману власного населення та особового складу. Вжити заходів щодо надання можливостей інституціям громадянського суспільства, які бажають сприяти обороні України, координувати свої зусилля протидії ворожому деструктивному інформаційно-психологічному впливу з відповідними державними інституціями при дотриманні правил охорони державної таємниці і захисту конфіденційної інформації. При недопущенні порушення принципів державного управління на демократичних засадах вжити заходів щодо отримання інформаційної (когнітивної переваги) над противником шляхом консолідації зусиль державного керівництва, Сил оборони та громадянського суспільства України у досягненні спільної мети – перемоги над ворогом. Враховуючи швидкоплинність процесів в інформаційному просторі в умовах когнітивної війни, сформувати та закріпити на рівні нормативно-правових (нормативних) актів протоколи дій для персоналу, що реалізовує функціонування механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору таким чином, щоби не обмежувати творчу свободу відповідного персоналу, але, в той же час, виключити можливості для зловживань і максимально конкретно визначити рамки повноважень та можливі форми власних інформаційних дій з огляду на оперативну обстановку без додаткових узгоджень.

ВНЕСОК ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ У РОЗВИТОК ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ В УКРАЇНІ

Г. О. Кузьменко, А. А. Телендій — Mon, 16 Dec 2024 00:00:00 +0200

У представленій статті розглядається внесок державних службовців у забезпечення безперервності та якості дистанційного навчання в умовах військових дій в Україні, які розпочалися в лютому 2022 року. Автори детально аналізують, як війна докорінно змінила всі аспекти життя українців, особливо вплинувши на освітню систему, яка зіткнулася з безпрецедентними викликами. У статті розкривається, як державні службовці, забезпечили технічну підтримку та організували дистанційне навчання для учнів, навіть у найскладніших умовах. Автором зазначено, що ключовою проблемою було забезпечення рівного доступу до освіти для всіх учнів, особливо тих, хто перебував у регіонах, постраждалих від бойових дій. Для вирішення цього завдання державні органи створили центри підтримки дистанційного навчання, розгорнули мобільні навчальні платформи та точки доступу до інтернету, які забезпечили навчання навіть у віддалених та важкодоступних районах. Крім того, було організовано розробку та поширення електронних підручників і інтерактивних модулів, що підвищили якість навчального процесу. Автор підкреслює, що підготовка вчителів до використання нових технологій і методів дистанційного навчання стала важливою частиною процесу. Державні службовці організували численні тренінги та семінари, які допомагали педагогам освоїти сучасні інструменти і підходи до інтерактивного навчання. У статті також розглядаються заходи, спрямовані на підтримку психологічного здоров'я учасників навчального процесу. Психологічний стрес, викликаний постійною небезпекою та нестабільністю, став серйозною перешкодою для ефективного навчання. Державні органи впровадили програми психологічної підтримки, включаючи індивідуальні та групові консультації, що допомагають учням і вчителям краще адаптуватися до нових умов і зберігати мотивацію до навчання.

ВПЛИВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТУРИСТИЧНОГО ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО СЕКТОРУ

К. С. Нікітенко — Mon, 16 Dec 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено дослідженню впливу державного регулювання на конкурентоспроможність туристичного та готельно-ресторанного секторів з акцентом на український контекст. Метою роботи є аналіз різних аспектів державної політики та її ролі в забезпеченні розвитку цих галузей, що є важливими для економічного зростання, створення робочих місць та залучення інвестицій. У статті розглядаються основні інструменти державного регулювання, такі як ліцензування, стандартизація якості, податкові пільги, екологічні норми та контроль за дотриманням стандартів безпеки, що забезпечують відповідність галузевим вимогам і сприяють підвищенню репутації країни як надійного туристичного напряму. Особливу увагу приділено аналізу сталого розвитку та інновацій у секторі, що є ключовими факторами для досягнення довгострокової конкурентоспроможності. Сталий розвиток розглядається як стратегія, що підтримує екологічну відповідальність і сприяє збереженню культурної спадщини, приваблюючи сегмент еко-туризму. Окрім цього, у статті розкривається роль державних ініціатив у сприянні впровадженню новітніх технологій, таких як автоматизація обслуговування та використання відновлюваних джерел енергії, що знижує витрати та підвищує ефективність підприємств. Аналізуючи український та міжнародний досвід, автори статті окреслюють перспективні напрями вдосконалення регуляторної політики для сприяння розвитку туристичного та готельно-ресторанного бізнесу в умовах глобальної конкуренції. Дана стаття також розглядає виклики, пов’язані з державним регулюванням, такі як надмірне податкове навантаження, складні процедури ліцензування та високі витрати на дотримання стандартів, які можуть стримувати розвиток малого та середнього бізнесу. Автори аналізують шляхи досягнення балансу між необхідністю забезпечення високих стандартів та створенням сприятливих умов для розвитку бізнесу. У статті пропонуються рекомендації для впровадження ефективної державної політики, яка підтримуватиме конкурентоспроможність українського туристичного сектору шляхом стимулювання інновацій, сталого розвитку та відповідальності перед суспільством. Аналітичний підхід та рекомендації, представлені в роботі, є корисними для науковців, державних органів, підприємців і практиків, зацікавлених у розвитку туристичного сектору та зміцненні його позицій на світовому ринку.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИНІВ ПРОДОВОЛЬЧИХ КООПЕРАТИВІВ

А. О. Пантелеймоненко, В. В. Гончаренко — Mon, 16 Dec 2024 00:00:00 +0200

В статті відображено особливості функціонування інтернет-магазинів, організованих продовольчими кооперативами (англ. Food Cooperatives). Зокрема, встановлено малодослідженість цієї теми як в українській, так і в зарубіжній економічній науці. Проведено аналіз та узагальнено основну інформацію щодо діяльності продовольчих кооперативів США та Канади (на прикладі Oklahoma Food Cooperative, Iowa Valley Food Cooperative та Ottawa Valley Food Cooperative). З’ясовано переваги таких кооперативів для виробників і споживачів (членів цих кооперативів), а також вказано на їх головну відмінність від традиційних магазинів, організованих підприємцями. Відображено основні функції продовольчих кооперативів, серед яких: надання послуг за ціною собівартості (без включення «посередницького» прибутку), збереження справедливого цінового балансу між інтересами членів із числа виробників та споживачів, забезпечення виробників послугами (передусім збут продукції) за максимально вигідною ціною, а споживачів товарами за максимально низькою ціною. Подано загальну характеристику двох існуючих груп продовольчих кооперативів щодо використання ними інтернет-магазинів. Акцентовано на тому, що одні з них створюють інтернет-магазини як основний інструмент для здійснення статутної діяльності, а інші – для розширення своїх можливостей (основну роль у діяльності такого кооперативу відіграє офлайн-магазин). Розкрито специфіку програмного забезпечення, яким користуються продовольчі кооперативи. Вказано на цілу низку переваг, які отримує продовольчий кооператив, використовуючи сучасні технології інтернет-магазину. Також акцентовано на тому, що функціонування «кооперативного» інтернет-магазину має значний соціально-економічний ефект не тільки в контексті значної економії, а й зміцнює довіру між представниками місцевого бізнесу (членами-виробниками) та населенням (членами-споживачами), сприяє консолідації місцевих громад. Разом з тим, вказано на існування проблеми відсутності єдиної правової бази для кооперативів США, яку визнано на державному рівні. Також акцентовано на необхідності формування єдиного законодавства для всієї країни щодо реєстрації кооперативів, а також спеціального закону про кооперативи. Зроблено висновок про те, що узагальнений досвід може бути творчо використаний українським суспільством, зокрема, трудовими колективами, релігійними громадами, іншими спільнотами громадян та місцевими фермерами.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ БУДІВНИЦТВОМ У ВОЄННИЙ ТА ПОСТ-ВОЄННИЙ ЧАС

Ю. В. Середа — Mon, 16 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглянуто теоретичні та практичні підходи щодо визначення нормативно-правових засад забезпечення державного управління дорожнім будівництвом в Україні. Акцентовано увагу на необхідності забезпечення належного рівня державного управління дорожнім будівництвом, в тому числі й через прийняття нормативно-правових актів. Описано питання нормативно-правового регулювання державного управління дорожнім будівництвом. Розкрито сутність нормативно-правового механізму державного управління дорожнім будівництвом в Україні, визначено види, структуру та практичне значення нормативно-правових актів, що регулюють питання державного управління дорожнім будівництвом. Сформульовано авторське визначення поняття нормативно-правового механізму державного управління дорожнім будівництвом, проведено класифікацію нормативно-правових актів за юридичною силою, за їх впливом на об’єкт, за суб’єктом їх прийняття, оцінено їх вплив на державне управління дорожнім будівництвом в Україні. Визначено, що за юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти. Проведено розподіл актів на стратегічні, загальні, спеціальні та надзвичайні. Вказано на важливість актів Європейського Союзу. Визначено специфіку системи нормативних актів, які регулюють відносини учасників дорожнього будівництва. Охарактеризовано вплив усіх перелічених актів на управління дорожнім будівництвом в Україні. Визначено коло нагальних проблем дорожнього будівництва та запропоновано шляхи їх вирішення. Описано міжнародні договори та Угоди та систему норм.

ЗАСТОСУВАННЯ ВЕЛИКИХ МАСИВІВ ДАНИХ (BIG DATA) ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

Т. І. Скібіна — Mon, 16 Dec 2024 00:00:00 +0200

У сучасному світі можливість використання великих масивів даних (Big Data) дозволяють реалізувати кращі стандарти ефективності, транспарентності та якості обслуговування громадян. Впровадження управлінських рішень в державній та суспільних сферах заснованих на аналізі великих масивів даних не лише сприяють оптимізації витрат та покращенню якості послуг, але й відкривають шлях до значного збільшення рівня прозорості у діяльності державних установ, підвищення рівня ефективності публічного управління, є основою для впровадження інновацій. У статті досліджено потенціал та перешкоди використання великих масивів даних при прийнятті рішень в публічному управлінні України. Визначена ключова роль аналізу великих масивів даних в обґрунтованому прийнятті рішень, покращенні ефективності управлінських процесів, підвищенні якості обслуговування громадян та забезпеченні прозорості діяльності державних установ. Основними аспектами дослідження є аналіз поточного стану використання великих масивів даних у публічному секторі, ідентифікація ключових викликів та можливостей, а також формулювання рекомендацій щодо ефективного впровадження цих технологій. Стаття висвітлює різноманітність джерел великих масивів даних, включаючи державні реєстри, електронне урядування, соціальні мережі та інші, що є основою для аналізу та прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Досліджено переваги застосування аналізу великих масивів даних, такі як оптимізація витрат, покращення якості послуг та збільшення рівня прозорості у діяльності державних установ. Стаття також розглядає ключові виклики, з якими стикається Україна при впровадженні аналізу, зберігання, передачі великих масивів даних, такі як фінансова підтримка для створення необхідної інфраструктури, захист персональних даних, недостатня нормативна база та кадрові проблеми. Доведено, що забезпечення кібербезпеки та дотримання правових норм щодо захисту особистих даних є критичними аспектами для використання великих масивів даних. Запропоновано ряд рекомендацій, включаючи інвестиції у кадровий потенціал та технологічний розвиток, стандартизацію форматів даних, вдосконаленням правового регулювання, покращення інфраструктури, співпрацю з міжнародними партнерами для обміну кращими практиками, формування та залучення кваліфікованих кадрів. У статті проведено стратегічний аналіз з використанням моделі "5V" для підвищення точності та цінності у роботі із великими масивами даних у державному управлінні. Основними показниками моделі визначено: обсяг, швидкість, різноманітність, правдивість, значення. Встановлено, що успішне впровадження урахування аналізу великих масивів даних можливе лише за умови усунення системних перешкод і створення сприятливого середовища для їхнього розвитку. У статті підкреслено необхідність активного впровадження аналізу великих масивів даних у державне управління України як стратегічного напрямку для досягнення цифрової трансформації, а також надає базовий фреймворк для подальших досліджень та практичних застосувань в цій області.

КОНФЛІКТОГЕННИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Р. В. Стаднійчук — Mon, 16 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджується конфліктогенний потенціал публічної політики через призму взаємодії державних інститутів і громадянського суспільства. Автори аналізують, як соціально-психологічні, організаційні та особистісні фактори впливають на виникнення і розвиток конфліктів у процесі політичної участі громадян. Окрема увага приділяється питанням мобілізації прихильників соціальних рухів, що є важливим аспектом у формуванні політичної активності населення і може слугувати каталізатором конфліктів. Зокрема, в роботі розглянуто сучасні підходи до концепції громадянської непокори, яка є важливим елементом у демократичному суспільстві. Автори відзначають, що такі явища, як громадянські рухи та соціальні протести, не тільки підвищують рівень конфліктності, але й є інструментом для привернення уваги до суспільно значущих проблем. У статті аналізується вплив національної політичної культури на стратегії громадських рухів, що демонструє важливість соціального контексту у формуванні протестних дій та їхніх методів. Результати дослідження підкреслюють, що розвиток конфліктогенного потенціалу публічної політики залежить від взаємодії об’єктивних і суб’єктивних факторів. Організаційні фактори мають здебільшого об’єктивний характер і визначають структурні особливості політичної участі, тоді як соціально-психологічні та особистісні фактори мають суб’єктивний характер, що впливає на індивідуальну поведінку громадян в політичному процесі. Висновки дослідження можуть бути корисними для розробки стратегій зниження конфліктності в рамках публічної політики та підвищення ефективності взаємодії між державою та громадянським суспільством.