Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: ЕВОЛЮЦІЙНИХ ШЛЯХ І ПОДАЛЬШІ МОЖЛИВОСТІ

О. І. Бобровський — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

У статті уточнена практична спрямованість поняття «інформація» і його визначеність у сфері управлінської діяльності. Визначені зміст і напрями використаняння інформації за етапами еволюційного руху. Наведені докази того, що здійснювані зміни цифрового удосконалення методів, технологій і способів державного управління, темпи його проведення поки недостатньо сприяли своєчасному і якісному проєктуванню процесів управлінської діяльності. Виявлена недостатня цифрова зрілість органів влади, які очолюють процеси цифрової трансформації, в частині теоретико-методичних, практичних цифрових перетворень і послідовності здійснення етапів їх побудови безпосередньо в самих органах влади. Запропоновано поглиблене вивчення, встановлення залежності і дотримання логічної послідовності реалізованих заходів і етапів цифрової трансформації. Еволюційний шлях формування цифрової трансформації суспільства і її безпосередньої спрямованості на зміну якості процесів управління державою з боку органів виконавчої влади розглянуто за етапами (інформаційно-віртуальний, оцифрування, цифровізація, цифрова трансформація й електронне урядування), за їх логічною появою, тісною пов’язаністю і послідовним збагаченням, які розглянуті в руслі безперервного плину їх розвитку. Показана необхідність застосування системи знань різних наук і врахування реальних можливостей держави щодо їх системного застосування на основі наявного стану цифрового розвитку та інноваційного розвитку процесів державного управління. Доведено, що підґрунтя розвитку цифрової трансформації повинно формуватись на результатах аналізу змісту фактичного стану цифрової зрілості процесів управління, обґрунтування видів необхідних прогресивних змін, що розкривають недоліки їх технічного, методичного, науково-законодавчого, організаційного й інноваційного розвитку. Запропоновано перелік напрямів удосконалення, обґрунтування і проєктування процесів трансформації при узгодженні планів, заходів і процесів стратегічних і поточних планів виконання Національної програми інформатизації України.

РОЛЬ ДІЛОВОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ

Л. М. Бойко — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджується роль дисципліни «Ділова англійська мова» у підготовці магістрів зі спеціальності «Публічне управління та адміністрування» та проблеми, пов’язані з її викладанням, а саме: відбір тем для вивчення, групування матеріалу за відповідністю до навчальних завдань та за рівнем володіння мовою різними студентами у групі, а також обрання форм навчання. Усі перелічені проблеми постають перед викладачем ділової іноземної мови кожного навчального року. Проведено аналіз специфіки викладання ділової іноземної мови студентам магістерського рівня спеціальності «Публічне управління та адміністрування» у аграрно-економічному університеті, визначені зміст та форми навчання цієї дисципліни. Відмічено, що викладачеві потрібно неодмінно враховувати рівень володіння студентами іноземною мовою, щоб надавати такі завдання, які б допомогли кожному студентові набути знань, умінь і навичок, які вказані у програмі дисципліни. Головною особливістю викладання ділової іноземної мови є уміння пояснити студентам мовний матеріал, виявити слабкі місця у мовній підготовці студентів, зосередитися на їхніх мовних потребах. Також викладач не може залишатися осторонь професійних аспектів спеціальності, щоб уміти підвищити мотивацію студентів. Професійна спрямованість потребує інтеграції дисципліни «Ділова іноземна мова» з профільними дисциплінами спеціальності «Публічне управління і адміністрування», а відбір тем для вивчення має бути пов'язаний з іншими фаховими дисциплінами навчального плану. У статті наведено перелік спеціалізованих вправ, які використовуються в рамках курсу. Роль ділової англійської мови у підготовці майбутнього фахівця з публічного управління та адміністрування є важливою. Фахівець повинен вміти правильно формулювати завдання, ефективно доносити інформацію до колег та іноземних партнерів, вести документацію, ділову переписку іноземною мовою, щоб забезпечити безперебійну роботу компанії чи установи на міжнародному рівні.

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ КОМУНІКАЦІЇ ГРОМАДСЬКОСТІ З ОРГАНАМИ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ ЗА ДОПОМОГОЮ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

О. М. Вольська — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

В статті наведено напрями удосконалення взаємодії громадянського суспільства з органами місцевої влади за допомогою застосування інформаційних систем, які активно впроваджуються у сучасних територіальних громадах. Зроблено акцент на застосуванні веб-порталі «Дія. Цифрова громада». Зазначений інформаційний ресурс містить план дій щодо цифрових перетворень, нормативно-правовий супровід, якій може знадобиться для результативного вродження інформатизації. Представники громад реєструються на платформі та діляться своїми успішним цифровим досвідом. Розділ «Базові інструменти» містить дієві складові ефективного механізму комунікації між органами місцевої влади так громадськістю. А само: електронні петиції, консультації з громадськістю, відкритий бюджет, відкрите місто тощо. Також в статті приділено увага застосуванню Індексу цифрової трансформації громад України. Методика розрахунку Індексу полягає у з’ясуванні рівня застосування інформаційних технологій в громаді та включає: визначення переліку чинників, які впливають на рівень застосування інформаційних технологій в громаді; допомогу в прийнятті рішень органами місцевої влади щодо реалізації проектів цифровізації громади; підсумкове значення Індексу цифрової трансформації громад буде складовою інвестиційної привабливості громади. Результат Індекс цифрової трансформації громад може застосовуватись у декількох напрямках функціонування територіальної громади, а само: для населення громади Індекс може стати одним зі складових визначення показників рівня та якості життя; для представників бізнесу Індекс може стати показником визначення ефективності при інвестування своїх коштів в підприємства розташовані на території громади; для інвесторів Індекс може стати показником ефективності залучення капітальних інвестиці до об’єктів будівництва та виробничої інфраструктури; для органів державної влади Індекс може стати показником для моніторингу ефективності використання місцевою владою державних ресурсів для соціально-економічного розвитку територіальної громади; для голів громад та органів місцевого самоврядування Індекс може стати показником, за яким можна оцінити рівень розвитку цифровізації при прийнятті рішень місцевого значення; для громадських організацій Індекс може стати показником за яким можна оцінити результативність роботи місцевих органів влади.

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТЕХНОПАРКУ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

Н. В. Грабовенко, О. О. Колосов — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджено визначення поняття технологічного парку в Україні та світі. Висвітлено поняття технологічного парку в українській науковій думці, проаналізовано світовий досвід щодо визначення поняття технологічного парку, визначено характеристики технологічного парку, проаналізувано проблематику визначення технопарку в Україні як суб’єкта інноваційної діяльності. Зокрема, розглянуто визначення поняття технологічного парку запропоновані Міжнародною асоціацією наукових парків та областей інновацій, Загальним директоратом XIII Європейської комісії, Організацією Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Конференцією Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Світовим банком (СБ), Асоціацією наукових парків Сполученого Королівства (UKSPA), Американською Асоціацією університетських дослідницьких парків, Промисловою асоціацією інкубаторів і наукових парків Швеції, Іспанською асоціацією наукових і технологічних парків тощо. Також увага приділена законодавчому визначенню поняття технологічного парку відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» № 991-XIV від 16 липня 1999 року, а також визначенню технопарку як форми інноваційного підприємства згідно Закону України «Про інноваційну діяльність» № 40-IV від 04 липня 2002 року (надалі – Закон про інновації). На підставі аналізу наведених у статті визначень поняття технологічного парку виокремлено його характеристики. Надано пропозиції щодо узгодження в українському законодавстві питання визначення технологічного парку та його ролі як форми інноваційного підприємства. Також приділена увага питанню доцільності щодо встановлення Законом про інновації для технопарків межі більше 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період, що мають складати інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція, для визначення технопарку інноваційним підприємством.

ОБ’ЄКТ МЕХАНІЗМУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У ПРИКОРДОННІЙ СФЕРІ

М. М. Новікова — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

Стаття визначає роль об’єкту механізму публічного управління в прикордонній сфері. Автор підкреслює, що його важливість полягає у впливі на функціонування всіх елементів механізму публічного управління. Зокрема, це стосується форм, прийомів та способів, за допомогою яких забезпечується належна реалізація стратегій та політик у прикордонній сфері. В дослідженні здійснюється уточнення поняття прикордонна сфера. Вона розглядається як: 1) сукупність умов реалізації діяльності органів публічної влади біля або вздовж кордону з метою забезпечення системи режимних заходів; 2) сукупність суспільних відносин, які виникають з приводу здійснення режимних заходів в межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району. Під об’єктом публічного управління в статті розуміється сфера суспільних відносин, на яку здійснюється управлінський вплив для досягнення конкретної мети. Встановлюється, що до об’єкта публічного управління у прикордонній сфері відносяться: інформаційно-захисні та інформаційно-аналітичні відносини, спрямовані на боротьбу з розповсюдженням фейкової інформації та захист кіберпростору та конфіденційної інформації; інженерно-технічні відносини, пов'язані з технічним забезпеченням та переоснащенням прикордонних зон для забезпечення ефективного контролю; оперативно-розшукові заходи спрямовані на превенцію правопорушень у прикордонній сфері; земельні відносини, що виникають у зв'язку з розбудовою інфраструктури вздовж кордону; авіаційні та морські заходи, спрямовані на забезпечення національної безпеки та контроль над повітряним і морським простором. Зроблено висновок, що об'єктом публічного управління в прикордонній сфері є система відносин, процесів і ресурсів, що контролюються та регулюються державними органами для забезпечення безпеки, контролю та захисту прикордонних територій та кордонів країни.

ПРАВОВІ ОСНОВИ НАДАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Р. В. Новосад — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена розкриттю правових основ надання електронних послуг в Україні та виявленню ключових проблем, що перешкоджають їхньому ефективному розвитку. Виходячи з аналізу існуючого стану справ, розглянуто різні аспекти, визначено недоліки у законодавстві – нерівномірний доступ до електронних послуг та проблеми кібербезпеки. На основі цього були запропоновані конкретні висновки та рекомендації щодо подальшого вдосконалення системи надання електронних послуг в Україні. Основна увага приділена необхідності вдосконалення правового регулювання, забезпеченню доступності та рівності, кібербезпеці, стимулюванню інновацій і залученню громадськості до участі у процесі розробки та впровадження рішень. Визначено, що розвиток електронних послуг в Україні потребує спільних зусиль держави, бізнесу та громадськості для забезпечення ефективного і модерного державного управління та підвищення якості життя громадян. Додатково, в статті висвітлено необхідність забезпечення конфіденційності та захисту персональних даних громадян у контексті надання електронних послуг. Запропоновано заходи щодо стимулювання інновацій та підтримки стартапів у сфері електронного урядування. Висновки та пропозиції статті визначають шляхи подальшого розвитку електронного урядування в Україні з метою покращення якості та доступності державних послуг для громадян та підприємств. У статті також висвітлено значення активної участі громадськості у процесі прийняття рішень щодо розвитку електронних послуг, що підкреслює необхідність відкритості та прозорості у діяльності державних органів. Стаття детально розглядає правові основи надання електронних послуг в Україні, виявляючи ключові проблеми, які перешкоджають їх ефективності, та пропонує шляхи вдосконалення. Основна увага зосереджена на необхідності поліпшення законодавчого регулювання, забезпечення доступності послуг, кібербезпеки, стимулювання інновацій та активного залучення громадськості. Висвітлюється важливість забезпечення конфіденційності даних, підтримки стартапів та відкритості державних органів. Стаття вказує на необхідність спільних зусиль усіх заінтересованих сторін для розвитку ефективного електронного урядування та покращення якості життя громадян.

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ В УКРАЇНІ

Л. Я. Олдак — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

Досліджено особливості забезпечення державного регулювання транскордонного співробітництва на регіональному рівні в Україні. Аналізуються основні аспекти нормативно-правового середовища, яке забезпечує ефективність співпраці на міжнародних та національних рівнях. Наголошується на важливості узгодження законодавства України з європейськими стандартами і нормами. Значна увага приділяється проблемам державного регулювання транскордонного співробітництва на регіональному рівні в Україні. Особливий акцент робиться на потребі адаптації внутрішнього законодавства до європейських стандартів у забезпеченні ефективності та стабільності міжнародної співпраці. У сучасному світі транскордонне співробітництво відіграє важливу роль у зміцненні зв'язків між державами та регіонами, сприяючи розвитку економіки, соціальній стабільності та культурній інтеграції. Однак, без ефективного державного регулювання, цей процес може зіткнутися з численними викликами та перешкодами. У даній статті розглянемо основні аспекти підтримки державного регулювання транскордонного співробітництва на регіональному рівні. Транскордонне співробітництво є механізмом взаємодії між сусідніми регіонами або країнами для досягнення спільних цілей у таких сферах, як економіка, торгівля, транспорт, охорона навколишнього середовища, культура та соціальний розвиток. Державне регулювання в цьому контексті відіграє ключову роль у встановленні правил гри та стимулюванні спільних ініціатив. У контексті зростання ролі регіональних органів управління та децентралізації влади, регіональний рівень стає ключовим для забезпечення ефективності та стабільності транскордонного співробітництва. Місцеві органи влади мають повноваження укладати угоди про співпрацю зі своїми зарубіжними партнерами та відповідно діяти в рамках національного законодавства та міжнародних зобов'язань. Законодавство України у галузі транскордонного співробітництва включає передусім Закон України "Про транскордонне співробітництво", міжнародні угоди, конвенції, хартії, ратифіковані Україною, а також двосторонні та багатосторонні угоди, укладені Україною з сусідніми державами. Однією з особливостей Закону України "Про транскордонне співробітництво" є те, що він чітко визначає завдання, принципи державної політики, права та обов'язки суб'єктів у сфері транскордонного співробітництва, а також принципи та форми державної підтримки та фінансові ресурси для такої співпраці. Важливо зауважити, що жодна з країн Європи не має аналогічного закону, який би повністю регулював питання транскордонного співробітництва, оскільки багато з них використовують положення Мадридської конвенції 1980 року. Закон України "Про транскордонне співробітництво" також враховує геополітичні зміни, що відбулися внаслідок розширення ЄС на Схід у 2004 році. Транскордонне співробітництво на регіональному рівні відіграє важливу роль у сприянні сталому розвитку та підвищенні якості життя мешканців прикордонних територій. Ефективне державне регулювання є ключовим чинником для досягнення цих цілей та забезпечення успішної реалізації спільних проектів та ініціатив. Це вимагає постійного вдосконалення правової бази, зміцнення інституційної спроможності та підтримки активної громадянської участі в процесі прийняття рішень. Забезпечення ефективності та стабільності транскордонного співробітництва на регіональному рівні в Україні вимагає узгодження законодавства з європейськими стандартами, а також активної участі місцевих органів влади у впровадженні спільних проектів та програм співпраці. Сприяння розвитку регіональних взаємовідносин є важливим чинником для підвищення конкурентоспроможності та сталого розвитку України в контексті глобалізації.

СТАН ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ УКРАЇНИ

О. В. Острогляд, К. М. Наумчук, Т. М. Тростенюк — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

Швидкі темпи змін навколишнього середовища змушують кожного з нас швидко реагувати та адаптуватись до нових реалій. У сучасному світі дедалі більше країн активно підтримують ініціативи щодо розвитку енергоефективності, оскільки саме сфера енергетики визначає темпи розвитку суспільства. Розвиток нових технологій, темпи та масштаби будівництва, діджиталізація усіх сфер потребує досить великих затрат з енергетичного боку. Енергоресурси стають краєвидним елементом, що несе вагому значимість для якості життя людей та загального розвитку країн, ба більше – без енергоресурсів сучасне суспільство не є можливим. Саме тому, кожне суспільство ставить та визначає свої цілі в забезпеченні екологічно безпечної енергії, якої має вистачати для забезпечення потреб внутрішнього споживання та відкривати можливості для експорту енергетичних ресурсів, що підвищує економічну дохідність і водночас сприяє збереженню навколишнього середовища та уникненню змін клімату. Енергонезалежність в сучасному світі є значною конкурентною перевагою над країнами, які перебувають в повній залежності від постачальників енергоносіїв. Тому, на сьогоднішній день стан енергетичної безпеки може варіюватися в різних країнах та регіонах світу. Враховуючи події, які відбуваються в Україні сьогодні, енергетична безпека є ключовим аспектом сталого розвитку та економічної стійкості, адже це поняття охоплює широкий спектр елементів: від надійності постачання енергії до зменшення впливу на навколишнє середовище та ефективного використання ресурсів. Важливість енергетичної безпеки зосереджується в основних складових, які визначають довгостроковий успіх та стійкість країни.

МЕХАНІЗМИ КОНТРОЛЮ ЗА ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УМОВАХ ДЕФОЛТУ

І. М. Перестюк — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

Автор аналізує проблему контролю фінансовою діяльністю органів місцевого самоврядування в умовах економічного дефолту. Досліджені різноманітні механізми, такі як: жорсткий моніторинг, систематичний аудит, експертна участь, громадська участь та вжиття санкцій, встановлено, що ці інструменти спільно створюють ефективну систему фінансового контролю. Виявлено, що вони спрямовані на підтримку фінансової стабільності та відновлення економічного розвитку під час фінансових труднощів. Впровадження цих механізмів робить фінансові процеси більш прозорими та підвищує взаємодію між місцевими органами та громадськістю. Крім того, вони формують ефективний інструментарій для забезпечення сталої та відповідальної фінансової політики в умовах фінансових труднощів. Аналізовані механізми контролю, можна зазначити, що вони спільно сприяють уникненню фінансових ризиків та забезпечують високий рівень прозорості та відповідальності в управлінні фінансами місцевих органів. Обґрунтовано, що жорсткий моніторинг дозволяє оперативно виявляти можливі проблеми, систематичний аудит забезпечує об'єктивну оцінку фінансових звітів, експертна участь та громадська участь впливають на створення відкритого середовища для контролю та співробітництва. Підкреслено, що механізми є ключовими у виявленні та вирішенні проблем фінансової нестабільності, особливо в умовах дефолту. Вони впроваджуються з метою забезпечити сталість та ефективність фінансового управління, а їх взаємодія формує систему, яка сприяє відновленню економічного зростання та довіри громадськості до місцевих фінансів. Отже, механізми є важливими компонентами для створення стійкої та ефективної фінансової політики на рівні самоврядування в умовах економічного дефолту. Висвітлено актуальну проблему контролю за фінансовою діяльністю місцевих органів самоврядування в умовах економічного дефолту. Шляхом детального аналізу механізмів, таких як жорсткий моніторинг, систематичний аудит, експертна участь, громадська участь та вжиття санкцій, доведено, що ці інструменти утворюють комплексну та ефективну систему контролю.

ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ В ПЕРІОД ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РР.

О. М. Правоторова — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

У цій статті автор ґрунтовно досліджує публічне адміністрування під час Голодомору 1932-1932 рр., адже саме ця тематика зараз, під час повномасштабного вторгнення російської федерації на нашу територію спалахнула з новою силою та підняло ці проблеми на новий рівень. Ця стаття розглядає широке використання міждисциплінарних методик у вивченні Голодомору. Вона наголошує на декількох ключових факторах, що визначають такий підхід. В першу чергу, в статті зазначається, що міждисциплінарність є результатом логіки та закономірностей розвитку соціального знання. Соціальні науки мають тенденцію до узагальнення та синтезу знань різних дисциплін, що дозволяє краще розуміти складні соціальні явища, такі як Голодомор. Далі в статті стверджується, що Голодомор був комплексним і системним явищем, спрямованим на зміну всіх аспектів життя українського суспільства. Це підкреслює важливість міждисциплінарного підходу для розуміння та аналізу таких подій. Крім того, автор в статті зазначає, що дана наукова праця спрямована на удосконалення існуючих уявлень про Голодомор шляхом проведення дослідження з дотриманням принципів науковості на міждисциплінарних засадах. Вона також має на меті здійснити правовий аналіз процесу та фактів Голодомору та репресивного знищення інституцій громадянського суспільства, а також публічне адміністрування в ті часи. Загалом, ця стаття відображає важливість міждисциплінарного підходу у вивченні складних історичних явищ, такого як Голодомор, і спрямована на розширення наукового розуміння та аналізу цих подій. Публічне адміністрування в часи Голодомору, а також його історіографія та археографія Голодомору вже привертали увагу дослідників у зв'язку з постійним збагаченням новими документами, методологічними підходами та проблемами. Однак ця проблематика залишається невичерпною через постійні пошуки джерел та розвиток нових підходів. Дослідження історико-правових аспектів цієї теми має своє місце, особливо з огляду на важливість міждисциплінарних досліджень і відсутність уваги до громадянського суспільства в історії України, зокрема в період Нової економічної політики. Авторка пропонує власну методику вивчення процесів публічного адміністрування в період Голодомору з урахуванням унікальності цього феномену.

ІНСТИТУТ ОМБУДСМЕНА СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

С. О. Пушкаренко — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу інституту омбудсмена як важливого елемента системи захисту прав людини, з особливим акцентом на можливості адаптації зарубіжного досвіду для України. В статті розглядаються ключові аспекти ефективності інституту омбудсмена, включаючи його незалежність, повноваження, доступність та взаємодію з громадськістю. Основна увага приділяється аналізу зарубіжних практик та їх потенціалу для імплементації в Україні з метою зміцнення захисту прав людини та підтримки демократичного розвитку. Автор висвітлює успішні приклади функціонування омбудсменів у різних країнах, акцентуючи на специфіці повноважень, методах роботи та ефективності взаємодії з державними органами та громадянами. Значна увага приділяється питанням адаптації зарубіжного досвіду в контексті українських реалій, з урахуванням політичних, соціальних та культурних особливостей. Стаття також розглядає виклики та перспективи розвитку інституту омбудсмена в Україні, включаючи необхідність законодавчих змін, підвищення правової обізнаності населення та впровадження інноваційних підходів для покращення доступності та ефективності роботи інституту. Висвітлюються рекомендації щодо подальшого розвитку та зміцнення ролі омбудсмена як ключового захисника прав людини в Україні. Стаття має на меті сприяти обговоренню та подальшому дослідженню можливостей вдосконалення інституту омбудсмена в Україні крізь призму зарубіжного досвіду, з метою забезпечення ефективного захисту прав людини та підтримки демократичних перетворень. Стаття наголошує на значенні міжнародної співпраці та обміну досвідом між омбудсменами різних країн як інструменту для покращення механізмів захисту прав людини. Висвітлюється, як впровадження передових міжнародних практик та стандартів може сприяти підвищенню прозорості, доступності та ефективності роботи омбудсмена в Україні. Автор підкреслюють важливість адаптації зарубіжних моделей з урахуванням національних особливостей та потреб українського суспільства, вказуючи на необхідність залучення широкого кола зацікавлених сторін для ефективного реформування інституту омбудсмена.

ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ: ВПЛИВ ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУЦІЙ ТА ПАРТІЙ

О. С. Твердохліб, Т. В. Маматова — Thu, 28 Mar 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню впливу політичних інституцій та партій на публічне управління в сфері захисту прав споживачів. В нинішніх умовах, коли споживачі стикаються з низькою якістю товарів, недобросовісною рекламою та іншими викликами, важливо розглянути, як політичні процеси можуть впливати на забезпечення належного рівня захисту та задоволення потреб споживачів. Досліджено роль політичних інституцій у формуванні законодавства та стандартів, спрямованих на захист прав споживачів, а також їхню роль у контролі якості продукції та вжитті заходів у разі порушень. Розглядається також вплив політичних партій на розробку та впровадження політик захисту споживачів та їхню взаємодію з громадськістю та бізнесом. Окрема увага приділяється ролі громадських організацій у співпраці з політичними структурами для забезпечення більш ефективного захисту прав споживачів. Визначені можливі стратегії співпраці між різними сторонами з метою покращення стану справ у даній сфері. Підкреслено актуальність дослідження впливу політичних інституцій та партій на захист прав споживачів та наголошує на необхідності спільних зусиль для забезпечення належного рівня захисту та задоволення потреб споживачів у сучасному суспільстві. Досліджуються, як політичні інституції та партії сприяють впровадженню інновацій, які забезпечують безпеку, якість та відповідність продукції нормативам. Аналізуються міжнародний аспект взаємодії політичних інституцій у контексті захисту прав споживачів. Розглядається співпраця на міжнародному рівні для встановлення єдиних стандартів та забезпечення спільного підходу до захисту споживачів у різних країнах. Зроблено висновок, що стаття вказує на значущість подальших досліджень у цій області та спонукає до обговорення та спільних зусиль для створення ефективної системи захисту прав споживачів, що базується на взаємодії між політичними інституціями, громадськістю та бізнесом. Від результатів такого дослідження може залежати якість життя споживачів, їхні можливості вибору та довіра до ринку продукції та послуг. Врахування результатів такого дослідження може суттєво вплинути на якість життя споживачів, їхні можливості вибору та рівень довіри до ринку продукції та послуг. Це може стати основою для подальших реформ та політичних рішень у сфері захисту прав споживачів, спрямованих на підвищення рівня захисту та задоволеності споживачів.