ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ
DOI:
https://doi.org/10.32782/tnv-pub.2023.6.14Ключові слова:
система управління якістю, державне управління, медичні послуги, охорона здоров’я, стандарти медичної допомогиАнотація
В статті розглянуто впровадження системи управління якістю медичних послуг створює сприятливі умови значного підвищення їх рівня. Підвищення результату ефективної роботи системи управління якістю медичних послуг можна визначити такими напрямами роботи: розробка, впровадження стандартів медичної допомоги, які відповідають за регламентацію збору інформації про пацієнта (отримані на основі опитування, огляду, лабораторних, інструментальних, апаратних обстежень); постановки первинного, клінічного діагнозу; визначення курсу лікування; видача рекомендацій на всі етапи лікування; підвищення кваліфікацій лікарів, проведення семінарів для лікарів з важливих питань; аналіз лікарських помилок, проведення систематичних семінарів із лікарським персоналом з метою аналізу лікарських помилок; виплати надбавок до заробітної плати медичного персоналу з урахуванням експертизи; закупівля та встановлення необхідного обладнання для виключення загальних (системних) помилок; проведення моніторингу дотримання стандартів медичної допомоги. Зазначено, що навіть найкраще налагоджена система управління якістю може постійно давати позитивний ефект, якщо всі її ланки регулярно вдосконалюються, процеси оптимізуються відповідно до вимог часу та ринкової кон’юнктури. Значною мірою це стосується створення в медичному колективі такої ситуації, коли кожен співробітник прагне постійного підвищення якості обслуговування клієнтів. Процес такої психологічної, мотиваційної переорієнтування персоналу нелегкий і вимагатиме чимало зусиль і часу, але без цього медична організація навряд чи зможе зайняти лідируючі позиції на ринку. Таким чином, якщо метою медичної організації є досягнення найвищих показників, то стратегія управління якістю і є дієвим механізмом, який може призвести до кардинальних позитивних змін. При цьому не можна, звичайно, забувати, що досягнення подібної мети ускладнює безліч об’єктивних та суб’єктивних факторів. Впровадження в медичних організаціях України програм управління якістю ускладнює звичка, що міцно укорінилася на всіх рівнях до ручного управління. Тому керівництво таких організацій з побоюванням відноситься до різноманітних сертифікатів і додаткових вимог щодо якості, не вбачаючи прямого зв’язку між якістю управління та якістю медичної допомоги, що надається.
Посилання
Марова С.Ф., Вовк С.М. Участь приватного сектору в капіталі державних установ охорони здоровʼя. Молодий вчений . 2017. No 7. С. 352–356.
Міхєєнко О.І. Конкретизація сутності поняття «здоров’я» як методологічне підгрунття практики оздоровлення організму людини. Педагогика, психология и медико-биологические проблемы физического воспитания и спорта . 2013. No 2. С. 42–46.
Ліфінцев О.В. Принципи здійснення контролю у сфері охорони здоров’я. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». 2015. Вип. 3-2. Т. 1. С. 156–159.
Національна стратегія з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність – здоровий спосіб життя – здорова нація»: Указ Президента України станом на 09.02.2016 p. No 42/2016 / Офіц. інтернет-представництво. URL: http://www.president.gov.ua/documents/ (дата звернення: 14.11.2022).
Надюк З.О., Сенюк Ю.І. Сучасна державна політика у сфері охорони здоров’я: аналіз реформування системи. Право та державне управління, 2020. No 2. С. 211–220. URL: http://www.pdu-journal.kpu.zp.ua/archive/2_2020/34.pdf (дата звернення: 10.01.2023)
Савчин М.В. Психічне та особистісне здоров’я громадян як чинник національної безпеки. Наук. вісн. Львів. держ. ун-ту внутр. справ. Сер. Психологічна. 2012. No 2. С. 142–150.