ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО МЕХАНІЗМУ КООРДИНАЦІЇ ТА МОНІТОРИНГУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НА РІВНІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Анотація

У статті визначено та проаналізовано шляхи удосконалення механізмів координації та моніторингу процесів сталого розвитку на рівні територіальних громад. В умовах децентралізації управління та інтеграції України до глобального економічного й екологічного простору питання досягнення Цілей сталого розвитку набуває особливої актуальності. Територіальні громади, як базові адміністративно-територіальні одиниці, відіграють ключову роль у реалізації стратегій сталого розвитку, проте їхня спроможність забезпечувати ефективне впровадження цієї концепції залишається обмеженою через недоліки у координації, недостатню інтеграцію стратегічних планів із державними політиками та нерозвинену систему моніторингу. Обґрунтовано необхідність формування комплексного механізму, який передбачає інтеграцію горизонтальної та вертикальної координації державної регіональної політики, секторальних стратегій і місцевих програм розвитку. Запропоновано підходи до забезпечення ефективного стратегічного планування, зокрема розроблення єдиних критеріїв для оцінки соціальних, економічних та екологічних впливів управлінських рішень на місцевому рівні. Доведено важливість дезагрегації даних моніторингу за територіальними громадами, що дозволить більш чітко відслідковувати прогрес у реалізації завдань сталого розвитку. Особливу увагу приділено питанням використання інноваційних технологій для моніторингу та оцінки сталого розвитку. Впровадження геоінформаційних систем і цифрових платформ дозволяє територіальним громадам підвищувати точність планування, розширювати доступ до актуальної інформації та залучати ширше коло зацікавлених сторін. Розглянуто можливості співпраці між громадами, а також з іншими регіональними і національними суб’єктами задля створення синергії у досягненні ЦСР. Також висвітлено роль органів місцевого самоврядування у формуванні стратегій сталого розвитку, які враховують пріоритети громади та забезпечують участь її мешканців у процесах планування й ухвалення рішень. Запропоновано ключові напрями удосконалення системи моніторингу, серед яких: законодавче врегулювання збору даних, впровадження методик оцінки впливу управлінських рішень, створення навчальних програм для публічних службовців. Охарактеризовано підходи, які сприятимуть підвищенню ефективності публічного управління на рівні територіальних громад, зменшенню розриву між стратегічним плануванням та його практичною реалізацією, а також досягненню балансу між економічним розвитком, соціальною справедливістю та збереженням природного середовища.