ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ В США

Анотація

У статті аналізуються теоретичні засади розвитку системи виконавчого провадження в США. З’ясовано, що виконання рішень судів можуть провадити: констеблі – штатні працівники суду, підлеглі суддям та судовим приставам; Служба судових виконавців окружної судової ради здійснює здебільшого адміністративні функції і виконує окремі категорії рішень, наприклад, рішення про недопущення дискримінації за ознаками статі; Агенції по стягненню – це недержавні агенції, що здійснюють неформальний тиск на боржників. Крім того, виконання рішень судів можуть провадити також Маршальська служба, служба шерифів, приватні юридичні (колекторські) агентства. Виконавче провадження у США неможливо розглядати поза зв’язком з іншими державними системами та структурами, проте компетенція маршальської та шерифської служб у США чітко не визначена, що викликає безліч суперечок та нерідко вимагає втручання суду. Подвійний контроль судової системи, з одного боку, створює додаткові гарантії дотримання законності та забезпечення прав стягувача та боржника, а з іншого – значно ускладнює та подовжує процедуру стягнення. Виокремлено основні особливості американської моделі виконавчого провадження: по-перше, вона має ускладнений порядок виконання судових рішень, який залежить від того, хто виніс рішення: федеральний суд чи суд штату; по-друге, більшу частину повноважень щодо примусового виконання судових актів та актів інших органів здійснюють приватні юридичні (колекторські) агенції; по-третє, визначення переліку майна, що належить боржнику, входить до обов’язків стягувача; по-четверте, діє подвійна система державних органів щодо реалізації судових рішень та функцій примусового виконання (федеральна служба маршалів США – з одного боку, шерифи та їх заступники – з іншого); по-п’яте, суду відведено активну роль у процесі примусового виконання; по-шосте, є можливість застосування ув’язнення до боржників; по-сьоме, інститут примусового виконання монополізовано державою; по-восьме, в основу роботи державних виконавців покладено принцип тісної співпраці з іншими правоохоронними структурами, а також із суддівською спільнотою; по-дев’яте, активно використовуються прецеденти примусового виконання та судові заборони; по-десяте, існує чіткий порядок відбору та підготовки працівників в Маршальську службу.