НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНІЙ СФЕРІ З ОХОРОНИ ТА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я
DOI:
https://doi.org/10.32782/tnv-pub.2023.3.2Ключові слова:
державна політика, нормативно-правові аспекти, громадське здоров’я, реалізація, соціально-гуманітарна сфера, сучасний етапАнотація
У статті дослідженою що сьогодні охорона громадського здоров’я є серйозною проблемою, оскільки дорогі та конкуруючі ресурси повинні вироблятися у великих кількостях та розподілятися серед великої кількості людей. Важливість системи охорони здоров’я неможливо переоцінити тому, що громадське здоров’я дозволяє досягти цілей природного зростання населення, високого рівня життя для всіх членів суспільства та рівних можливостей для різних соціальних верств. Водночас, неефективна державна політика в галузі охорони здоров’я перешкоджає реалізації цих цілей, які є пріоритетними для всієї національної соціально-гуманітарної сфери. Доведено, що державна політика охорони громадського здоров’я охоплює сфери, пов’язані з політикою уряду, отже необхідно також реформувати фіскальну політику, що заохочує програми зміцнення здоров’я та профілактики захворювань і поступово збільшувати витрати на охорону здоров’я. Нормативно-правове забезпечення також повинно створити сприятливі соціально-економічні умови для організацій, що реалізують програми підняття рівня громадського здоров’я та профілактики захворювань та для інвесторів, які вкладають кошти у покращення умов для здорового способу життя. З’ясовано, що соціально-гуманітарні наслідки впливу медико-соціальної діяльності вимагають особливого підходу до нормативно-правового регулювання сфери охорони та підняття сучасного рівня громадського здоров’я. Це пов’язано із соціально-економічними та суспільними процесами, що відбуваються та потенціалом практичного застосування заходів, що були реалізовані у контексті поточної реформи національної системи медичного страхування. Регулятивні дії у сфері охорони громадського здоров’я є часто фрагментарними, медико-соціальні норми дублюють одна одну, а діяльність окремих галузей державної соціально-гуманітарної політики не впорядкована. Усвідомлено, що основними рушійними силами трансформації системи охорони громадського здоров’я є такі проблеми, як низька економічна та соціальна ефективність роботи закладів охорони здоров’я. Натомість, приватний сектор національної системи медичного страхування частково сформувався та продовжує розвиватися внаслідок її якісної реорганізації й трансформації системи обов’язкового медичного страхування. Проте система підняття рівня громадського здоров’я в Україні перебуває сьогодні в кризі, її функціонування є серйозною проблемою на сучасному етапі.
Посилання
Лібанова Е. М., Гладун О. М., Лісогор Л. С., Ткаченко Л. Г., Ковтун Н. В. Вимірювання якості життя в Україні. Київ, 2013. 48 с.
Ліфінцев О. В. Принципи здійснення контролю у сфері охорони здоров’я. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». 2015. Вип. 3-2. Т. 1. С. 156–159.
Міхєєнко О. І. Конкретизація сутності поняття «здоров’я» як методологічне підгрунття практики оздоровлення організму людини. Педагогика, психология и медико-биологические проблемы физического воспитания и спорта. 2013. № 2. С. 42–46.
Національна стратегія з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність – здоровий спосіб життя – здорова нація»: Указ Президента України станом на 09.02.2016 p. № 42/2016 / Офіц. інтернет-представництво. URL: http://www.president.gov.ua/documents/ (дата звернення: 14.11.2022).
Савчин М. В. Психічне та особистісне здоров’я громадян як чинник національної безпеки. Наук. вісн. Львів. держ. ун-ту внутр. справ. Сер. Психологічна. 2012. № 2. С. 142–150.