ТРАНСФОРМАЦІЯ БАЗОВИХ НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД ДЕРЖАВНОЇ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ НОВІТНЬОГО СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті визначено, що базові засади соціокультурного розвитку є вагомим внеском у формування новітньої державної гуманітарної політики. В теорії та практиці публічного управління головною метою соціокультурного розвитку вважається формування гармонійно розвиненої особистості, а цілями державної гуманітарної політики є зміцнення громадянської ідентичності, створення умов виховання громадян, збереження історичної та культурної спадщини та її використання для виховання та громадянської освіти. З’ясовано, що соціокультурний простір країни, основні ідеї якого сформульовані та є лише однією з багатьох гуманітарних напрямків, що входять до складу багатовимірної та одночасно, інтегральної державної гуманітарної політики. Тому, формування цих засад означає, що у системі державного управління гуманітарним розвитком країни з’явилася об’єктивно необхідна інтегральна, комплексна державна стратегія гуманітарного розвитку як стратегія розвитку людського потенціалу, сучасна соціально-гуманітарна трансформація держави. Доведено, що Україна перманентно знаходилася у просторі гуманітарної нестабільності, що є інтегральною, інтегративною оцінкою сучасного рівня соціокультурного розвитку країни, її соціально-гуманітарної життєздатності. Потрібно визнати що існує сучасна вимога повністю переламати негативні гуманітарні тенденції та актуалізувати розвиток соціокультурного потенціалу суспільства. Сьогодні в країні існує криза системи виховання громадян, морального контролю, криза масової культури, сучасної моделі громадянської освіти та громадського здоров’я. Проаналізовано, що незважаючи на низку зрушень щодо позитивних факторів у гуманітарній політиці кризові тренди соціокультурних процесів зберігають основні негативні інтегративні характеристики. Одним із безлічі індикаторів характеристик гуманітарної кризи є той факт, що держава за всіма основними показниками характеризує негативні тенденції соціокультурного розвитку, займає вкрай низькі рейтингові позиції в серед країн Європейського Союзу. Обґрунтовано, що ще одним свідченням та формою гуманітарної кризи в державі є той факт, що багато кількісних та якісних параметрів соціокультурного розвитку, насамперед, що характеризують духовно-моральний, ментальний, соціально-психологічний стан соціуму, а також індикатори девіантної поведінки перевищують науково-обґрунтовані гранично-критичні, порогові значення. Сьогодні необхідним є створення умов для реалізації кожною людиною його творчого потенціалу, забезпечення доступу громадян до знань, інформації, культурних цінностей та благ.