ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ ТА ПАРТНЕРСТВА В КОНТЕКСТІ ОЦІНКИ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ ВІДНОСИНАМИ В УКРАЇНІ

Анотація

Європейсько орієнтований розвиток українського суспільства, його демократизація, успіхи у подоланні наслідків кризових явищ в усіх сферах суспільного життя залежать від результативності й ефективності державного управління з системних позицій на загальнодержавному й регіональному рівнях реалізації. Обґрунтована сконцентрованість уваги суб’єктів державного управління в Україні на війні обумовила падіння доходів населення, зниженні рівня та якості життя, посилення негативних тенденцій у сфері трудової міграції, що суттєво знижує інвестиційно-інноваційну активність й загальний потенціал економічного зростання країни. Така ситуація вимагає переосмислення підходів до державного управління, формування належної ефективної взаємодії між органами влади та організаціями громадянського суспільства. Передумовами такого діалогу повинні стати правові та організаційні чинники, що необхідні для реальної участі громадян. Разом з тим, в Україні спостерігається низька суспільна активність громадських організацій і, як наслідок, їх слабкий вплив на державну політику. Соціальний діалог включає в себе взаємодію між працівниками, роботодавцями та урядом з метою спільного вирішення питань, що виникають із трудових відносин та може передбачати переговори, консультації, партнерські відносини та інші механізми співробітництва. Дотримання цих принципів сприяє ефективному управлінню трудовими відносинами та забезпеченню рівноваги між інтересами працівників і роботодавців. Дослідженням встановлено, що дотримання принципів соціального діалогу та партнерства є важливим фактором ефективного управління системою трудових відносин та забезпечення гідної праці для громадян, і має вирішальне значення в оцінці механізму державного управління трудовими відносинами в Україні. Однією з ключових проблем в означеному питанні є проблема недовіри до професійних спілок в Україні, що породжує низьку соціальну активність громадян у відносинах з роботодавцями. Це зумовлює майже повну відсутність соціального діалогу в країні та непередбачення деяких надважливих форм соціального діалогу в профільному законі. Її вирішення можливе лише через усвідомлення громадянами своїх прав та свобод, а також бажання до соціальної активності.