ЕВОЛЮЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ У ПУБЛІЧНОМУ СЕКТОРІ
DOI:
https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.6Ключові слова:
публічний сектор, управління знаннями, публічне управління, електронний уряд, новий публічний менеджментАнотація
У статті досліджено процес формування та становлення управління знаннями. Описано еволюцію наукових підходів до застосування управління знаннями у публічному секторі й узагальнено основні визначення цього поняття. Представлено інструменти з управління знаннями, які дозволили забезпечити трансформацію неформалізованих знань, досвіду та навичок публічних службовців у формалізовані знання публічних органів влади. Встановлено, що поштовхом до активного застосування теорії управління знаннями у системі публічних відносин стала поява у 80-х рр. минулого сторіччя управлінської концепції Нового публічного менеджменту. Доведено, що іншим стимулюючим фактором активного застосування управління знань у системі публічного управління став розвиток сучасного суспільного стану як постіндустріального інформаційного суспільства, у якому провідну роль відіграють науково-технічні досягнення. Стосовно значення управління знаннями в електронному уряді зазначено, що управління знаннями забезпечують загальну стратегію управління змістом електронного врядування, надаючи інструменти та методи організації знань, відстежуючи актуальність змісту знань і надаючи громадянам усю необхідну інформацію. Установлено переваги у застосуванні управління знаннями в електронному урядуванні, які сприяють підвищенню компетентності урядів, підвищенню якості публічних послуг і здоровому розвитку електронного врядування. Визначено, що управління знаннями у публічних органах влади є надзвичайно складним процесом багаторазової взаємодії формалізованих і неформальних знань, який супроводжується формуванням нової організаційної культури, створенням команди однодумців, котрі спільно працюють над вирішенням конкретних проблем. Обґрунтовано те, що у системі публічної влади знаннями необхідно керувати ефективно у часі та з огляду на витрати, щоб поєднувати громадян із громадянами та громадян із владою і, навпаки, для прийняття державних політик і рішень за участю громадськості.
Посилання
Бенсік А., Богнар К. Критерії успіху організації. Яка базується на знаннях або необхідність зміни стилю управління. Проблеми та перспективи управління в економіці. 2007. № 2. С. 50–60.
Дущенко О.С. Огляд історії розвитку Web. Фізико-математична освіта. 2018. № 2 (16). С. 46–50.
Костыгин Д. Управляешь знаниями – управляешь миром. Экономист. 2005. № 4. С. 4–5.
Нордстрем К. Бизнес в стиле фанк навсегда. Капитализм в удовольствие. Москва, 2010. 328 с.
Andersen А. & APQC. The KM Assessment Tools: External Benchmarking Version, Winter. 1996.
Boston, J., Martin, J., Pallot, J. & Walsh, P. Public Management: The New Zealand Model. Auckland: Oxford University Press, 1996.
Brun, C. KM toolbox: inventory of tools and techniques, Knowledge Management Specialist Library, National Library of Health, National Health Service, UK. 2005.
Cong, X. & Pandya, K.V. Issues of Knowledge Management in the Public Sector. Electronic Journal of Knowledge Management. 2003. № 1 (2), Р. 25–32.
Despres, C. & Chauvel D. Knowledge management(s). Journal of Knowledge Management. 1999. № 3 (2). Р. 110–120.
Despres, C. (Ed.) Leading Issues in Knowledge Management Research. Reading, UK: Academic Publishing international, 2011.
Donate, M.J. & de Pablo, J.D.S. The role of knowledge-oriented leadership in knowledge management practices and innovation. Journal of Business Research. 2015. № 68 (2). Р. 360–370.
Drucker, P. Post-capitalist society. Harper Business : New York, 1993.
Gurteen, D. Knowledge, Creativity and Innovation. Journal of Knowledge Management. 1998. № 2 (1). Р. 5–13.
Heeks, R. Benchmarking E-Government: Improving the National and International Measurement Evaluation and Comparison of E-Government. Evaluation of Information Systems. Oxford, Butterworth-Heinemann. 2008.
Ho, P. Governance at the Leading Edge: Black Swans, Wild Cards and Wicked Problems. Ethos. 2008. № 4. Р. 74–79.
Larbi, G.A. The New Public Management Approach and Crisis States UNRISD Discussion Paper, 112, September. 1999.
Ling, T. Delivering joined-up government in the UK: dimensions, issues and problems. Public Administration. 2002. № 80 (4). Р. 615–642.
Mangelsdorf, M. Von Babyboomer bis Generation Z: Der richtige Umgang mit unterschiedlichen Generationen im Unternehmen: GABAL Verlag GmbH, 2015. 171 p.
Misra, D.C. Ten Guiding Principles for Knowledge Management in E-government in Developing Countries. Proceedings of First Intl. Conference on KM for Productivity and Competitiveness, New Delhi. 2007.
Misra, D.C. Select Aspects of Conceptual Foundations of E-government, New Delhi, GIFT Publishing, 2008. Р. 21–33.
Nonaka, I. & Takeuchi, H. The Knowledge-Creating Company. New York : Oxford University Press, 1995.
OECD. Conclusions from the Results of the Survey of Knowledge Management Practices for Ministries/Departments/Agencies of Central Government in OECD Member Countries, February 3–4. 2003.
Rosenbloom, D.H. Understanding Management, Politics and Law in the Public Sector. New York : McGraw-Hill, 1998.
Skyrme, D.J. Knowledge Networking: Creating the Collaborative Enterprise. Oxford, 1999.
Sutton, M.J.D. Accepting knowledge management into the LIS fold: an interdisciplinary approach. Library Student Journal. 2007. № 2 (1). Р. 1–9.
Tapscott, D., Williams, A.D. & Herman, D. Government 2.0: Transforming Government and Governance for the Twenty-First Century. New Paradigm. 2008. January. Р. 1–25.
Wart, M.V., Hondeghem, A., Bouckaert G. & Ruebens S. Administrative Leadership in the Context of Governance. Paper for the XVI Annual Conference of the International Research Society for Public Management Panel on Leadership in the public sector: back to the future?. Rome, Italy, 2012.
Zhou, Z., Gao, F. E-government and Knowledge Management. International Journal of Computer Science and Network Security. 2007. № 7 (6). Р. 285–289.