ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ ПРИНЦИПУ ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО КОМАНДУВАННЯ ЗА ПРИНЦИПАМИ ТА СТАНДАРТАМИ НАТО
DOI:
https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2022.3.13Ключові слова:
децентралізоване командування, делегування повноважень, командириАнотація
У статті розглянуто елементи децентралізованого командування за принципами та стандартами армій держав НАТО. Розкрито поняття децентралізації процесу прийняття рішень, яка заохочує підлеглих командирів до ініціативності. Проведено аналіз досліджень і публікацій в яких висвітлено ключові проблемні питання щодо реформування системи управління, співвідношення централізованого та децентралізованого управління, імплементація з метою набуття взаємосумісності з НАТО в сфері військового управління. В даній статті ми продовжили проводити аналіз результатів впровадження в управління підрозділами за визначеними стратегічними цілями. Проведено аналіз підходу до командування та управління, який базується на погляді армії, що війна є за своєю суттю хаотичною і невизначеною. На основі досвіду командирів, які з перших днів війни з російською федерацією приймали участь у веденні бойових дій на території нашої країни, визначено, що принцип децентралізованого управління підрозділами надав нашим підрозділам перевагу під час проведення операцій щодо захисту нашої країни. Підлеглі командири часто краще розуміли, що відбувається на лінії зіткнення з противником, і швидше та ефективно реагували на зміну в тактичній обстановці. Вони, як правило, оперативно приймали рішення та діяли на основі змін обстановки, які не були враховані у попередніх наказах для досягнення поставленого бойового завдання. Проведено аналіз застосування командирами підрозділів принципу децентралізації під час ведення бойових дій на території нашої держави, порядок прийняття рішення командирами. На основі бойового досвіду визначено фактори, які впливають на ступінь управління (контролю) старшими командирами над молодшими командирами та запропоновано зразок визначення ступеня управління над підлеглими. Визначено основні напрямки подальших досліджень та перспективи впровадження децентралізованого управління в підрозділах НГУ.
Посилання
Про Стратегію воєнної безпеки України. Указ Президента України № 121/2021 від 25 березня 2021 р. URL: https://www.president.gov.ua/documents/1212021-37661
Бойовий статут механізованих та танкових військ Збройних Сил України. Частина 2. Батальйон, рота. Наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 605 від 30 грудня 2016 р. Київ. 2016. С. 315.
Пунда Ю. В., Гребенюк М. В. Трансформація системи управління збройними силами: досвід США та реалії України. Наука і оборона. 2014. № 4. С. 37–46.
Ролін І. Ф., Лобанов А. А., Марущенко В. В. Управління як функція ведення воєнних дій силами оборони України. Наука і оборона. 2019. № 1. С. 9–15.
Семененко В. М, Антоненко С. І. Аналіз основ стратегічного керівництва Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського. 2017. № 3(61). С. 11–17.
Фролов В. С., Устименко О. В. Особливості впровадженні в ЗС України систем військового управління за принципами та стандартами НАТО. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського. 2018. № 3(64) С. 18–26.
ADP 6-0 – Mission Command: Command and Control of Army Forces. Department of the army United State of America. July 2019. URL: https://armypubs.army.mil/epubs/DR_pubs/DR_a/ARN18314-ADP_6-0-000-WEB-3.pdf