ІНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР ЕКОНОМІЧНОГО ЛОБІЮВАННЯ У СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/tnv-pub.2024.4.1Ключові слова:
лобізм, публічне управління, інституціоналізація, підприємництво, консультативно-дорадчі органи, галузеве лобіювання, корупціяАнотація
У запропонованій статті автор досліджує напрями оптимізації лобістської діяльності суб’єктів підприємництва на основі положень нового Закону «Про лобіювання» і створення ефективної моделі партнерства влади та бізнесу. Результатом має стати формування в Україні законодавчо унормованого та соціально орієнтованого механізму взаємодії між бізнесом, недержавними галузевими підприємницькими інституціями та владними структурами і політиками для просування і захисту інтересів різних галузей вітчизняної економіки. При цьому функції механізму галузевого лобіювання є базовими стосовно методів лобіювання і відповідно форм взаємодії органів державної влади і структур, що представляють у них інтереси галузі та її складових. механізм галузевого лобіювання працює у сфері публічного управління в якості складової ринку політичних послуг, і відповідно є важливим інструментом взаємодії бізнесу та органів влади. Оскільки сам процес вказаної взаємодії безумовно впливає на якість управлінських рішень та реформаційні процеси у системі публічного управління, інститут галузевого лобіювання безумовно слід вважати важливим чинником ефективного публічного управління. Поряд з системою галузевого лобіювання великого бізнесу потрібно вибудовувати і систему лобістських структур, через які представники малого і середнього бізнесу отримають змогу ефективно просувати та відстоювати свої законні інтереси. У цьому сегменті підприємництва також потрібно спиратися на уже наявні організаційні структури, йдеться про консультативно-дорадчі органи з питань розвитку підприємництва. Використовувати ці структури як лобістські досить складно і у зв’язку з відсутністю належної самоорганізації та компетентних кадрів, безпосереднього контакту з представниками влади (загальний режим доступу), та доступу до процесу оновлення (проектів) нормативно-правових актів та програмних документів. У роботі обгрунтовані нововведення, які мають трансформувати консультативно-дорадчі органи у повноцінні структури лобіювання інтересів малого і середнього бізнесу.
Посилання
Братаніч Б.В. До визначення поняття «соціальний маркетинг». Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2007. № 30. С. 55–62.
Бушева С. М. Механізм функціонування груп інтересів: інтерпретація теорій лобізму. Політикус. 2018. Вип. 2. С. 11–14.
Ворчакова І. Є. Регіональний лобізм в сучасній політичній системі: проблеми теоретичного та прикладного характеру. Політичне життя. 2017. № 1-2. С. 27-32.
Кіржецький Ю. І., Ріжко Л.І., Кіржецька М.С. Функції галузевого лобіювання як елемент організаційно економічного механізму взаємодії бізнесу та влади. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Логістика. 2017. № 863. С. 82–87.
Лисюк В. С. Інституціоналізація українського лобізму як економічний феномен. Вчені записки університету «КРОК». Серія : Економіка. 2021. Вип. 2. С. 9–18.
Лубінець Д. В. До питання про типологію українського лобізму. Політикус. 2019. Вип. 4. С. 34–40.
Соколік Л. Лобіювання в процесі взаємодії публічної влади та бізнесу: теоретичний аспект. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2013. Вип. 13. С. 75–85.
Стельмах А. В. Проблеми реалізації лобістської діяльності в системі публічного управління: теоретичні підходи. Вчені записки університету «КРОК». Серія : Економіка. 2020. Вип. 4. С. 83–87.
Яровой Т. С. Наукові підходи до нормативно-правового регулювання лобістської діяльності в Україні. Публічне управління: концепції, парадигма, розвиток, удосконалення. 2022. Вип. 1. С. 16–176.
Groll T. Modern Lobbying: A Relationship Market [Electronic resource]. CESifo DICE Report 3 21 /2015 (September). 2015. Access mode: https: // www.google.com.ua/Fdice-report-2015-3_Groll-McKinley_October.pdf.