ПРОФЕСІЙНА РОБОТА ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ ЯК НАПРЯМ РЕАЛІЗАЦІЇ ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.10

Ключові слова:

публічні службовці, реформування, організація, професіоналізм, кваліфікація

Анотація

У статті обґрунтовано необхідність професіоналізації публічних службовців як головної вимоги успішності реформ в Україні. Зазначено, що використання концепції лідерства під час реалізації реформи публічного управління дасть змогу системно реагувати на важливі виклики сьогодення: бюрократію, корупцію, проблеми втілення децентралізації владних відносин, неналежну якість надання публічних послуг тощо. Ефективність управлінської діяльності залежить від забезпечення найкращого співвідношення між задіяними ресурсами та отриманими результатами. Результативність, що є спорідненим за змістом поняттям ефективності, полягає в тому, щоб забезпечити успішність публічного управління у досягненні цілей та розв'язанні суспільних проблем, що визначені урядом або законодавством. Це зумовлює потребу в керівниках лідерах, які здатні модернізувати систему публічного управління, удосконалювати механізм делегування повноважень та відповідальності за їх результати. Також з’ясовано, що роль нормативно-правового забезпечення реформування публічної адміністрації на державному, регіональному та місцевому рівнях неухильно зростає. Кожна діяльність відповідальних і відкритих інститутів публічних службовців має бути чітко регламентована правовими нормами, залучено до наукової, консультативної, організаторської, комунікативної, практичної та іншої роботи фахівців, які мають відповідні фахові знання, компетенції та готовність до реформаторської роботи. Ефективність реалізації державної кадрової політики полягає у відображенні повною мірою економічних, суспільних, політико-державних та управлінських відносин. Крім наявних форм підготовки (підвищення кваліфікації) публічних службовців, доцільно вдосконалити наставництво і кадровий резерв як ефективні технології особистісно-орієнтованого навчання. Конкретні обов’язки та права публічних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних органів публічного управління у межах закону та їх компетенції.

Посилання

Серьогін С.М., Липовська Н.А., Бородін Є.І. та ін. Публічна служба : навч. посіб. Дніпро : Грані, 2018. С. 384.

Бєльська Т.В. Удосконалення основних форм суспільно-владних взаємодій в умовах сучасних глобальних тенденцій. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Серія: «Державне управління». 2017. № 1. С. 123–130.

Круп’як Л.Б. Організація діяльності державного службовця : навч. посіб. Тернопіль : Крок. 2015. С. 243.

Апон М.Е. Государственная служба в зарубежных странах : учеб. пособие. 2016. С. 73.

Ю.С. Шемшученко (гол.) та ін. Юридична енциклопедія : в 6. Київ, 1998. Т. 5, С. 736.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-04-15

Як цитувати

Качан, Я. (2022). ПРОФЕСІЙНА РОБОТА ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ ЯК НАПРЯМ РЕАЛІЗАЦІЇ ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ. Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, (4), 68-73. https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.10