АКСІОЛОГІЧНО-ІНСТИТУЦІЙНИЙ ПІДХІД ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ ПУБЛІЧНИМ УПРАВЛІННЯМ І ГРОМАДЯНАМИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/tnv-pub.2023.6.6Ключові слова:
публічне управління, громадянин, держава, суспільство, соціальні системи, громадянське суспільствоАнотація
Досліджено аксіологічно-інституційний підхід взаємозв’язку між публічним управлінням і громадянами. Обґрунтовано, що ефективність публічного управління повинна відображати і прямі, і побічні результати управління, що виникають об’єктивно. З’ясовано, що якщо прямі результати відображають повноту, доцільність і наслідки імплементованих у суспільні відносини поставлених цілей та завдань публічного управління, то побічні результати дають змогу побачити їх обґрунтованість та обумовленість, рівень їхнього впливу на інші громадські явища. Крім того, дуже важливо відокремити результати, отримані внаслідок публічного управління, від тих, які можуть виникати внаслідок дії об’єктивних і, можливо, стихійних механізмів. Також з’ясовано, що система публічного управління формується під впливом різних факторів, наприклад, рівня розвитку конкретного суспільства, стану політичної культури, політичних традицій, панівних форм релігії, конкретної історичної ситуації і навіть територіально-географічних умов країни. Універсальною властивістю систем є їхня структурованість. Проте управління суспільними процесами має низку відмінних ознак: ієрархічність статусів елементів; цілеспрямованість, що формується і функціонує на основі певних норм і цінностей (монархічних, ліберально-демократичних, соціалістичних, релігійних та ін.); наявність у системі механізмів самоуправління; самосвідомість суб’єктів та об’єктів управління; формальні та неформальні відносини; організація (соціальна система і підсистема публічного управління, що її забезпечує, ‒ це завжди організована цілісність). Констатовано, що система публічного управління є складним утворенням, що формується із декількох підсистем, які є самостійними, але взаємопов’язаними. Скажімо, це: система керуюча (суб’єкт); система керована (об’єкт); комунікативна система ‒ система взаємодій між елементами керуючої та керованої систем: прямі і зворотні зв’язки, вертикальні та горизонтальні, що підпорядковують і підтримують тощо.
Посилання
Alasuutari Pertti & Kangas Anita. (2020). The global spread of the concept of cultural policy. Poetics, 82, 101445. https://doi.org/10.1016/j.poetic.2020.101445 [in English].
Castells Manuel. (1989). The informational city: Information technology, economic restructuring, and the urban-regional process. Oxford [in English].
Fukuyama Francis. (1996). Trust: The Social Virtues and The Creation of Prosperity. New York [in English].
Nonaka I., Takeuchi H. (1995). The Knowledge-Creating Company: How Japanese Companies Create the Dynamics of Innovation. Oxford [in English].
Touraine A. (1997). Pourrons-nous vivre ensemble? Egaux et differents. Paris: [in French].
Szaban J. (2007). Zachowania organizacyjne. Aspekt międzykulturowy [Organizational behavior. Intercultural aspect]. Toruń [in Polish].
Sitko-Lutek A. (2005). Kultura organizacyjna okresu transformacji. Ekonomika i Organizacja Przedsiębiorstwa, 12, 67–72. [in Polish].
Szreniawski J. (2003). Wstęp do nauki administracji [Introduction to the study of administration]. Lublin [in Polish].
