ДЕСТАБІЛІЗАЦІЯ, СТАБІЛІЗАЦІЯ, КОНТРОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Анотація

У сучасних умовах шляхом інформаційної діяльності реалізовується надзвичайно широкий спектр завдань. Перш за все – у сфері маркетингу, реклами, просування іміджу, лобіювання на рівні урядів держав та в інших жорстких конкурентних сферах. Щодня відбуваються інформаційні атаки, які вчиняються найрізноманітнішими суб’єктами, та заходи реагування на них. Частину цих питань вирішують заходами кризової комунікації. На більш високому масштабному рівні існує питання стратегічних комунікацій. В Україні, де Сили оборони держави уже десятий рік відбивають російську агресію та третій рік – широкомасштабне вторгнення російських військово-терористичних формувань, що на всіх етапах супроводжуються інформаційно-психологічними операціями, операціями впливу та елементами когнітивної війни, виникає питання, наскільки взагалі коректно говорити про якісь урядові комунікації, окрім кризових, оскільки гостра криза не припиняється роками. Поряд з тим, психологічно гостра криза, що не припиняється дуже тривалий час, у значної частини аудиторій викликає своєрідне «звикання» і через відповідні захисні механізми психіки такі аудиторії перестають її «помічати», що позначається на підходах, які доцільно застосовувати в комунікації з такими аудиторіями. Крім того, здається очевидним, що при нападі необхідно дестабілізувати інформаційний простір противника та домогтися дестабілізуючого ефекту у когнітивній сфері стосовно затверджених цільових аудиторій противника, в той час як обстановку у своєму суспільстві та інформаційному просторі, яку намагається постійно розхитувати противник та інші актори, необхідно стабілізувати. Але це теж вірно далеко не завжди, оскільки надмірне заспокоєння власних аудиторій, особливо якщо для його реалізації використовується не лише правдива інформація або дуже сильно вирвані з контексту елементи правди, в кінцевому рахунку призводить до прискореного «звикання» суспільства до кризи, війни, і як наслідок – ослаблення його можливості чинити необхідний опір та сприяти силам оборони держави. Крім того, будь-які заходи державного управління, пов’язані з контролем інформаційного простору, повинні реалізовуватися в рамках Законодавства України та з дотриманням демократичних принципів, що повністю виключає юридично і майже повністю фактично такі інструменти, як цензура, пропаганда, операції впливу на своїй території, або такі, які можуть вводити в оману власні аудиторії, окрім ворожих, та завдавати шкоди власним аудиторіям. В умовах інтенсивної когнітивної війни, якою супроводжується російське широкомасштабне вторгнення в Україну, окреслені питання потребують детального вивчення. Від якості таких досліджень та реалізації їх практичних результатів залежить не лише ефективність функціонування механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору, захист інформаційної безпеки України як держави та інформаційної безпеки осіб, які проживають на території України, але й фізичне здоров’я представників цільових аудиторій, на яких противник спрямовує свій деструктивний інформаційно-психологічний вплив, можливості України перемогти у війні та, зрештою, психологічне і фізичне виживання українського народу, збереження українцями власної національної ідентичності. Мета запропонованого дослідження – пошук способів підвищення ефективності механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору через аналіз історичних та сучасних стратегій контролю інформаційного простору державними інституціями (зокрема стабілізації й дестабілізації інформаційного середовища). Завдання дослідження полягає в аналізі історичних джерел, наукових праць, офіційних повідомлень та публіцистичних матеріалів, що надають можливість вивчити проблематику функціонування механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору в умовах відбиття Силами оборони України російського широкомасштабного вторгнення при інтенсивному застосуванні різними суб’єктами заходів контролю інформаційного простору (зокрема стабілізації й дестабілізації інформаційного середовища). Наукова новизна дослідження і його результатів полягає в комплексному розгляді проблемних питань сучасного державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору України, пов’язаних з активним веденням учасниками наповнення інформаційного простору інформаційних дій в рамках стратегій контролю інформаційного простору (зокрема стабілізації й дестабілізації інформаційного середовища) в умовах відбиття Силами оборони України російського широкомасштабного вторгнення. Методологія. В ході роботи застосовано такі методи наукового дослідження: історичний, порівняльного аналізу, ретроспективного аналізу, аналізу та синтезу, дедукції, індукції, системно-структурний, лінгвістичний, формально-логічний. У висновках пропонується: Вжити заходів щодо забезпечення належних умов для реалізації професійної діяльності журналістів та заходів контролю за дотриманням ними стандартів професійної діяльності журналіста. Вжити заходів щодо реалізації швидкоплинних (оперативних) можливостей отримання когнітивної переваги, зниження ефективності (нівелювання наслідків) ворожого деструктивного інформаційно-психологічного впливу, орієнтованого на ефекти у когнітивному вимірі інформаційного простору, застосовуючи аналітичні і творчі спроможності свого персоналу, який перебуває на державній (військовій) службі і спеціалізується на реалізації інформаційно-психологічного впливу, при дотриманні правила щодо заборони введення в оману власного населення та особового складу. Вжити заходів щодо надання можливостей інституціям громадянського суспільства, які бажають сприяти обороні України, координувати свої зусилля протидії ворожому деструктивному інформаційно-психологічному впливу з відповідними державними інституціями при дотриманні правил охорони державної таємниці і захисту конфіденційної інформації. При недопущенні порушення принципів державного управління на демократичних засадах вжити заходів щодо отримання інформаційної (когнітивної переваги) над противником шляхом консолідації зусиль державного керівництва, Сил оборони та громадянського суспільства України у досягненні спільної мети – перемоги над ворогом. Враховуючи швидкоплинність процесів в інформаційному просторі в умовах когнітивної війни, сформувати та закріпити на рівні нормативно-правових (нормативних) актів протоколи дій для персоналу, що реалізовує функціонування механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору таким чином, щоби не обмежувати творчу свободу відповідного персоналу, але, в той же час, виключити можливості для зловживань і максимально конкретно визначити рамки повноважень та можливі форми власних інформаційних дій з огляду на оперативну обстановку без додаткових узгоджень.