ТРАДИЦІЙНА ТА НОВІТНІ КОНЦЕПЦІЇ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Анотація

Публічне управління та підходи які до нього застосовуються на сьогоднішній день значно відрізняється від тих, що зародились ще наприкінці ХІХ сторіччя. За останні роки виникли нові моделі та концепції, які були впроваджені в індустріально розвинутих країнах світу. Враховуючи це метою статті є вивчення та аналіз існуючих концепцій публічного управління, виявлення їх переваг та недоліків, визначення сфер застосування, конкретизація суб’єктів та об’єктів управління, процесів їх взаємодії. Від так зазначено, що базовими елементами будь-якої концепції публічного управління є: цільова система, функціональна структура, різноманіття засобів та процесів управління, загальна морфологія та система результатів. Встановлено, що більшість авторів пропонують в якості окремих концепцій публічного управління розглядати наступні: традиційне державне управління, нове публічне управління, нова державна служба. Традиційна концепція до державного управління базується на підході «згори вниз». Від так суб’єкти управління є незалежними та реалізують свою діяльність без взаємозв’язку з політиками та громадянами. Хоча в своїй роботі вони все одно мають керуватись принципами доброчесності. Головний акцент в даній концепції зосереджений на створенні ефективної організаційної структури управління та ієрархії прийняття командних та контролюючих рішень. Зовсім інший підхід лежить в основі новітніх концепцій державного управління, що з’явились в другій половині 20 сторіччя. В їх основі принципи демократії, постійний нагляд за роботою управлінців публічної сфери та підзвітність. І основним їх аспектом є служіння на благо суспільства, а не керування. Тобто користь для суспільства є головним чинником мотивації до праці. Ці концепції знайшли підтримку в багатьох розвинених країнах світу, що відносяться до ОЕСР та США. Також вони широко впроваджуються при реформуванні державного апарату на всіх рівнях в країнах, шо розвиваються. Однак кожна з цих концепцій (як стара, так і новітні) мають свої переваги та недоліки. Тому це треба враховувати при використанні для реформування публічного апарату в Україні.