ЦИФРОВІ ВИТОКИ ІНФОРМАЦІЇ ЯК ЗАГРОЗА ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

Стаття присвячена визначенню особливостей категорії цифрових витоків інформації як загрози для системи національної безпеки. Підкреслюється, що операції злому та витоку можна розділити на два чітких етапи: отримання даних і контенту за допомогою кібератак («злом») і їх поширення за допомогою різних стратегій («витік»). Витоки інформації стали особливо популярні протягом десятиліття 2010–2020 років, коли у публічному середовищі трапилася серія значних випадків. У статті розглядаються приклади з досвіду інших держав. Особлива увага у дослідженні приділяється хакерському втручанню у виборчі процеси у США в 2016 році та у Франції у 2017 році. У першому випадку подібний злам пошти Національного комітету Демократичної партії призвело до дискредитації політичної сили та поразки на виборах. У другому випадку політична партія En Marche змогли довести підробку інформації витоку та перемогти на виборах. Крім визначених випадків, також аналізуються витоки, таких як The Drone Papers, Panama Papers та Panama Papers. У статті приділяється визначенню різних мотивів, пов’язані з витоком інформації, конкретних практик або технологій витоків. Отже, можна визначити основні способи потенційної боротьби з витоками інформації, що може нести потенційну загрозу національній безпеці. В першу чергу, працівники державного сектору, представники різних політичних сил мають розрізняти особисту та публічну пошту, не використовуючи однакові паролі, бо, у випадку зламу пошти працівника, злочинці отримують доступ до конференційної установи місця роботи. Крім того, важливу роль грає довіра при обміні інформації через електронні способи зв’язку – працівники мають знати, що доступ до свого акаунту не потрібно надавати техпідтримці без доказу їхньої участі в організації. Не менш важливо й те, що важливу інформацію взагалі краще не надсилати поштою.