ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ СФЕРОЮ ТА РОЛЬ СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/tnv-pub.2025.1.3

Ключові слова:

публічне управління, соціальні стандарти, соціальна сфера, публічна політика

Анотація

Соціальна компонента сталого розвитку є важливою складовою концепції сталого розвитку, яка займає центральне місце в загальному процесі формування ефективної та справедливої системи управління на різних рівнях – від національного до локального. У контексті публічного управління соціальний аспект сталого розвитку передбачає розробку політик, які не тільки сприяють економічному росту, але й забезпечують поліпшення соціальних умов життя, зменшення нерівності, покращення доступу до базових послуг, таких як освіта, охорона здоров’я, житло, та підтримку вразливих груп населення. Метою статті є аналіз особливостей публічного управління соціальною сферою та визначення соціальних стандартів як інструменту публічного управління. Визначено, що однією з головних особливостей публічного управління соціальною сферою є необхідність урахування значної соціальної різноманітності. Різні групи населення мають різні потреби, і управління цими потребами потребує чіткої класифікації і диференціації послуг. Обґрунтовано, що одним з ключових завдань публічного управління є розробка та впровадження політик, які забезпечують соціальну справедливість і сприяють підвищенню рівня життя населення, зокрема шляхом покращення доступу до основних соціальних послуг, таких як охорона здоров’я, освіта, соціальне забезпечення, житло. Від держави та органів місцевого самоврядування вимагається не лише створення інфраструктури, а й забезпечення рівних можливостей для всіх громадян, незалежно від їхнього соціального статусу. Встановлено, що з позицій публічного управління соціальна компонента сталого розвитку передбачає розробку комплексних підходів до забезпечення соціального добробуту на всіх рівнях управління. Політики повинні враховувати не тільки загальні економічні показники, але й соціальні аспекти, такі як доступність послуг для різних верств населення, зменшення рівня бідності, забезпечення рівних можливостей для соціальної мобільності та інклюзії, захист прав меншин і підтримка найбільш вразливих груп – жінок, дітей, людей з інвалідністю, літніх людей, внутрішньо переміщених осіб та інших. У цьому контексті важливою є роль державних програм, спрямованих на розвиток соціальної інфраструктури, забезпечення доступу до якісної освіти та охорони здоров'я, створення умов для розвитку громадянського суспільства. Встановлено, що соціальні стандарти відіграють критично важливу роль у забезпеченні справедливості, рівності та доступу до основних благ і послуг для всіх членів суспільства. Вони є важливими інструментами публічного управління, спрямованими на досягнення соціального розвитку та сталості в суспільстві. У контексті сталого розвитку соціальні стандарти виконують функцію встановлення мінімальних вимог до умов життя, які забезпечують базові права і потреби кожної особи. Вони можуть охоплювати різні аспекти життя – від забезпечення справедливого доступу до освіти, охорони здоров’я, житла, до захисту прав працівників і забезпечення соціальної підтримки.

Посилання

Becker J., Smith D. B. The Need for Cross-Sector Collaboration. Sanford Social Innovation Review. 2018.

Brand K.-W. Social Practices and Sustainable Consumption: Benefits and Limitations of a New Theoretical Approach. Environmental Sociology: European Perspectives and Interdisciplinary Challenges / eds. M. Gross, H. Heinrichs. Dordrecht, Heidelberg, London, New York: Springer, 2010. P. 217–235.

Clarke A., Crane A. Cross-Sector Partnerships for Systemic Change: Systematized Literature Review and Agenda for Further Research. Journal of Business Ethics. 2018. Vol. 150, Issue 2. P. 303–313. DOI: https://doi.org/10.1007/s10551-018-3922-2

European Commission. Social Innovation Research in the European Union. Approaches, findings and future directions. 2013. URL: http://ec.europa.eu/research/social-sciences/pdf/social_innovation.pdf

Franz H.-W., Hochgerner J., Howaldt J. Challenge social innovation. Potentials for Business, Social Entrepreneurship, Welfare and Civil Society. Berlin, New York: Springer, 2012.

Hargraves T., Longhurst N., Seyfang G. Up, down, round and round: connecting regimes and practices in innovation for sustainability. Environment and Planing A. 2013. Vol. 45. P. 402–420 [in English].

Howaldt J., Schwarz M. Social Innovation: Concepts, research fields and international trends. IMO international monitoring. Aachen, 2010.

Howaldt J., Kopp R., Schwarz M. Social innovations as drivers of social change – Tarde’s disregarded contribution to social innovation theory building. 2013.

Moulaert F., MacCallum D., Mehmood A., Hamdouch A. The International Handbook on Social Innovation. Collective Action, Social Learning and Transdisciplinary Research. Cheltenham: Elgar, 2013.

Omelyanenko V., Omelianenko O. Infrastructure and service methodology for the development of innovative hromadas: general idea and example of smart city infrastructure. Three Seas Economic Journal. 2023. Vol. 4, Issue 1. P. 49–57. https://doi.org/10.30525/2661-5150/2023-1-6

Vadrot A. B. Re-thinking the Conditions for Social Change and Innovation. Innovation: The European Journal of Social Science Research. 2020. Vol. 33, Issue 1. P. 1–3. https://doi.org/10.1080/13511610.2020.1713455

Wedel M. Social Change and Innovation for Times of Crises. Innovation: The European Journal of Social Science Research. 2020. Vol. 33, Issue 3. P. 277–279.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-27

Як цитувати

Гасюк, І. Л. (2025). ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ СФЕРОЮ ТА РОЛЬ СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ. Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, (1), 27-35. https://doi.org/10.32782/tnv-pub.2025.1.3