ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ПУБЛІЧНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ РЕАГУВАННЯ НА СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО, ПОВ’ЯЗАНЕ ЗІ ЗБРОЙНОЮ АГРЕСІЄЮ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ

Анотація

У статті досліджено процес формування та функціонування інституційного механізму реагування України на сексуальне насильство, пов’язане зі збройною агресією Російської Федерації. Автор аналізує унікальні риси цього виду злочинів у контексті війни, правове регулювання, зокрема визначення СНПК у Законі України №4067-IX, та масштаби зафіксованих випадків. Особливу увагу приділено аналізу нормативно-правової бази, інституційних структур та міжвідомчих механізмів, які забезпечують виявлення, документування, розслідування випадків СНПК, а також надання підтримки постраждалим особам. Зазначено, що сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), є не лише наслідком війни, а й цілеспрямованою зброєю у гібридній війні РФ, що має систематичний характер. У фокусі дослідження – міжвідомча робоча група з питань протидії СНПК, її склад, повноваження та результативність. На основі емпіричних даних, міжнародних і національних нормативно-правових актів та аналізу діяльності державних і громадських організацій розкривається багаторівнева система реагування: ідентифікація, документування, розслідування, надання допомоги постраждалим і забезпечення доступу до правосуддя та компенсацій. Особливу увагу приділено принципу «Do No Harm» у роботі з постраждалими та рекомендаціям щодо удосконалення процедур взаємодії між суб’єктами механізму. Висвітлено актуальну статистику зафіксованих випадків СНПК та ключові виклики, пов’язані з доступом до правосуддя та механізмів репарацій. Підсумовано, що ефективне реагування на СНПК потребує сталої міжвідомчої взаємодії, нормативного вдосконалення та системної підтримки постраждалих з боку держави та міжнародних партнерів.