БЕРЕГОЗАХИСНА СПОРУДА

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.5.8

Ключові слова:

розрідження, підводний хвилелом, піщаний ґрунт, динамічні дії, прискорення, зсуви, масиви

Анотація

Портові огороджувальні споруди: моли та хвилеломи, піддаються впливу природних явищ, що відбуваються у земній, водній (морській) та повітряній сферах. До дії природних явищ приєднується і вплив факторів, що виникають внаслідок діяльності людини. Ці фактори можуть поділятися на такі основні групи: геологічні; гідрометеорологічні; експлуатаційні; фактори виконання робіт; сейсмічні; військові. Практика будівництва та експлуатації портових огороджувальних споруд свідчить, що за певних випадків фактори кожної з перелічених груп можуть стати причиною деформації споруди. Однак узагальнений аналіз матеріалів про пошкодження огороджувальних споруд дозволяє констатувати, що в більшості випадків вирішальними для їх збереження є геологічні фактори, що зумовлюють характер взаємодії фундаменту споруди та ґрунту, а також визначають стан загальної стійкості споруди і ґрунтового масиву, на якому вона зведена . Портові огороджувальні споруди, піддаючись впливу досить значних вертикальних і горизонтальних сил, створюють інтенсивні та великі за площею навантаження на ґрунти, на яких розташовані. Високе значення напруги ґрунту характерне для молів і хвилеломів гравітаційного типу, що передають навантаження на ґрунт безпосередньо або через підсипку. Найчастіше поверхневі шари морського дна, які є несучими для цих споруд, складаються з неоднорідних і легко стисливих ґрунтів. Тому геологічні фактори мають першорядне значення в проєктуванні і будівництві огороджувальних споруд. Деформації та аварії споруд через невідповідність проєкту або методів виробництва геологічним умовам трапляються дуже часто. Причиною такої невідповідності зазвичай є неправильне уявлення про явища, що відбуваються в ґрунті під навантаженням, а отже, застосування неправильних розрахункових схем і методів визначення взаємодії споруди і ґрунту, що лежить в її основі. Іноді це зумовлено незадовільним проведенням геологічних вишукувань.

Посилання

Гришин В.А., Дорофеев В.С. Нелинейные модели конструкций, взаимодействующих с грунтовой средой. Одесса : Внешрекламсервис, 2006. 242 с.

Гришин В.А., Дорофеев В.С. Некоторые нелинейные модели грунтовой среды. Одесса : Внешрекламсервис, 2007. 309 с.

Гришин В.А., Дорофеев В.С. Расчет противооползневых сооружений. Одесса : Внешрекламсервис, 2009. 215 с.

Шадунц К.Ш. Оползни-потоки. Москва : Недра, 1983. 120 с.

Гольдин А.Л., Рассказов Л.Н. Проектирование грунтовых плотин. Москва : Энергоатомиздат, 1987. 304 с.

Захаров М.Н., Иващенко И.Н. К теории пластического течения грунтов. Известия Академии наук СССР. 1972. № 2. С. 185–188.

Малышев М.В. Прочность грунтов и устойчивость оснований сооружений. Москва : Стройиздат, 1994. 227 с.

Иоселевич В.А., Рассказов Л.Н., Сысоев Ю.М. Об особенностях развития поверхностей нагружения при пластическом упрочнении грунта. Известия Академии наук СССР. 1979. № 2. С. 155–161.

Ломизе Г.М., Крыжановский А.Л. Основные зависимости напряженного состояния и прочности песчаных грунтов. Основания, фундаменты и механика грунтов. 1966. № 3. С. 8–11.

Емельянова Е.П. Основные закономерности оползневого процесса. Москва : Недра, 1972. 307 с.

Иванов П.Л. Разжижение песчаных грунтов. Ленинград : Государственное энергетическое издание, 1962. 260 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-28

Як цитувати

Мироненко, І., & Литвиненко, В. (2021). БЕРЕГОЗАХИСНА СПОРУДА. Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, (5), 58-62. https://doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.5.8

Номер

Розділ

ГІДРОТЕХНІЧНЕ БУДІВНИЦТВО, ВОДНА ІНЖЕНЕРІЯ ТА ВОДНІ ТЕХНОЛОГІЇ