ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ІСТОРИЧНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Анотація

Стаття присвячена проблемі публічного управління у сфері забезпечення якості вищої історичної освіти в умовах як довоєнного часу, так і у воєнний період, а також актуальних перспектив на майбутнє. Автор приділив основну увагу питанням державних гарантій забезпечення якості історичної вищої освіти шляхом якісного процесу акредитації Національним агентством забезпечення якості вищої освіти. Було визначено основні функції установи та перші здобутки протягом 2020-2023 років. Основна увага була приділена автором саме акредитації освітніх програм спеціальностей 032 Історія та археологія та 014 Середня освіта (Історія), що реалізують підготовку фахівців-істориків. Було виявлено, що переважна більшість освітніх програм успішно пройшли процес акредитації, а процес підготовки відповідає Критеріям оцінювання якості освітньої програми Положення про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти (2019). Основною проблемою для освітніх програм, які отримали «умовну» акредитація став критерій 2 «Структура та зміст освітньої програми», що вимагає більш відповідального укладання освітньої програми підготовки фахівців та перегляду основних освітніх компонентів, їх логічної послідовності викладання тощо, щоб підвищити якість підготовки істориків. Крім того, Національне агентство забезпечення якості вищої освіти своїм Рішенням рекомендує посилити освітні складові гуманітарного напрямку освітніх програм як історичних, так і неісторичних спеціальностей, адже саме вони є ключовими при підготовці не лише фахівця певної справи, а й при формування національної свідомості та громадянської відповідальності. Також автор проаналізував погляди на необхідність перегляду своєї ролі історика українських науковців. Зокрема, розглянуто основні проблеми історичної науки, освіти та політики, які порушують Валерій Смолій, Станіслав Кульчицький, Григорій Грабович та інші.