АГРАРНА ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ: НАУКОВІ ПІДХОДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2022.3.7

Ключові слова:

аграрна політика, аграрний сектор, державне регулювання, продовольча безпека, сільськогосподарське виробництво, продовольча політика, регулювання АПК

Анотація

У статті розглянуто особливості реалізації аграрної політики держави в сучасних умовах. Обгрунтовано основні риси та напрями реалізації аграрної політики. Висловлено думку, що регулювання аграрного сектору залишається одним із важливих напрямів економічної політики держави не тільки в Україні, а й у інших країнах світу. Вивчаються дефініції сутності аграрної політики різними вченими. На сьогоднішній день, у зв’язку з загостренням ринкової конкуренції та умовах прогресуючої кризи, оптимальною формою розвитку та збереження вітчизняного сільськогосподарського комплексу є посилення інтеграції. Агропромисловий комплекс є сукупністю різних типів виробничої діяльності, які взаємодоповнюють один одного та орієнтовані на виготовлення кінцевого товару із сільськогосподарської сировини. В процесі агропромислової інтеграції відбувається посилення виробничих, організаційних та технологічних зв’язків аграрного сектору з виробництвом та сферою послуг, результатом чого є формування комплексів різного економічного рівня. Автор доходить висновку, що соціально-економічні та політичні умови, що склалися в останні роки, спонукають до формування та ефективного здійснення аграрної політики в Україні. Регіональна політика розвитку сільського господарства показує низьку ефективність та нездатність адекватно реагувати на виклики сучасних кризових явищ, що посилює значимість нових теоретичних наукових підходів до формування й реалізації інноваційних механізмів розвитку сільського господарства України та окреслення напрямів впровадження наукових рекомендацій у практичну дійсність. Нова державна аграрна політика повинна передбачати зростання добробуту населення на основі покращення економічного, соціального та екологічного стану аграрної галузі.

Посилання

Гадзало Я. М., Лузан Ю. Я. Земельна реформа: проблеми і перспективи розвитку аграрної економіки. Економіка АПК. 2017. № 1. С. 5–14.

Гайдуцький П. І. Аграрна реформа Л. Д. Кучми. Київ : Інформаційні системи, 2015. С. 448.

Жук В. М. Неформальні інститути селянства у моделюванні реформ та аграрної політики: теорія і практика. Економіка АПК. 2017. № 9. С. 5–17.

Кропивко М. Ф. Аграрні перетворення в Україні на рубежі ХХ–ХХІ ст. Економіка АПК. 2015. № 11. С. 125–128.

Економічна енциклопедія. У 3 т. / Б. Д. Гаврилишин (гол.ред. ). К. : Вид. центр «Академія», 2000. Т. 1: А (абандон) – К (концентрація виробництва). 864 с.

Шкляр В. Б. Соціально-економічні мотиви формування та реалізації державної аграрної політики в Україні. Економіка АПК. 2004. № 12. С. 28–32.

Нова система підтримки аграріїв в Україні: хто насправді у виграші? URL : https://voxukraine.org/uk/nova-sistema-pidtrimki-agrariyiv-v-ukrayini-hto-naspravdiu-vigrashi/

Рябенко Г. М. Основні пріоритети аграрної державної політики. АгроСвіт. 2010. № 15. С. 10–12.

Скидан О. Законодавче забезпечення аграрної політики в Україні: проблемні питання. Право України. 2006. № 4. С. 55.

Урба С. І. Пріоритети та інструменти розвитку аграрного сектора в системі забезпечення економічної безпеки України : дис. ... доктора економ. наук; спеціальність 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. Львів, 2019. 562 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-09-15

Як цитувати

Динник, І. П. (2022). АГРАРНА ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ: НАУКОВІ ПІДХОДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ. Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, (3), 53-57. https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2022.3.7