ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.15

Ключові слова:

публічне управління, розвиток регіону, суспільні відносини, розвиток соціальних організацій, життєдіяльність місцевого співтовариства, чинник соціально-економічного розвитку

Анотація

Визначено, що публічне управління, як вищий тип управлінської діяльності, є вплив суб’єкта на суспільні відносини з метою їх упорядкування, вдосконалення та розвитку, збереження їх якісної специфіки. Управління «є властивість будь-якого суспільства, що випливає з його системної природи, суспільного характеру праці, необхідності спілкування людей у процесі праці та життя, обміну продуктами, їхньої матеріальної та духовної діяльності». Специфіка теорії публічного управління у тому, що «як об’єкту тут виступає діяльність самих суб’єктів пізнання. Тобто самі люди є суб’єктами пізнання, і реальними дійовими особами. Крім цього, об’єктом пізнання стає також взаємодія між об’єктом та суб’єктом пізнання». Інакше висловлюючись, на відміну інших наук у самому об’єкті теорії соціального управління присутній і сам суб’єкт соціального пізнання. Зазначено, що для будь-якої соціальної науки, яка вивчає суспільство, важливо чітко окреслити предмет дослідження соціальної дійсності. Автор згоден з широко поширеною в суспільствознавстві думкою про те, що «предметом науки є зафіксовані в досвіді та включені в процес пізнавальної діяльності сторони, властивості та відносини об’єктів, що досліджуються з певною метою в конкретних умовах та обставинах. Іншими словами, це те, що ця наука досліджує в даному об’єкті, вся та сукупність фактів, явищ, процесів, які вона покликана вивчати в ньому». Соціальна система, як штучно створена цілісність, має певну мету існування. Точніше кажучи, цілепокладання перетворює соціальну систему на соціальну організацію, яка має свою внутрішню та зовнішню специфіку та логіку розвитку, певний комплекс взаємопов’язаних характеристик та елементів. Важливо відзначити, що кількість елементів залишається у цій формулі відкритим для продовження та уточнення відповідно до специфіки соціальної організації. Процес формування та розвитку соціальних організацій у межах певних територіальних масивів, у яких протікає вся життєдіяльність місцевого співтовариства, є складний і неоднозначний чинник соціально-економічного розвитку.

Посилання

Геєць В.М. Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство. Харків : ВД «Інжек», 2006. 240 с.

Губський Б.В. Пріоритети забезпечення економічної безпеки в контексті глобалізації української економіки. Національна програма забезпечення економічної безпеки в контексті стратегії соціально-економічного розвитку України : Матеріали Круглого столу / відп. ред. С.І. Пирожков, Б.В. Губський, А.І. Сухоруков. Київ : Національний інститут українсько-російських відносин при Раді національної безпеки i оборони України, 2001. С. 121.

Давыдова Н.С., Тимофеева О.И. Устойчивое развитие города. Вопросы разработки стратегии. Муниципальная экономика. 2000. С. 18–23.

Економічна безпека держави: сутність та напрями формування : монографія / Л.С. Шевченко, О.А. Гриценко, С.М. Макуха та ін. / за ред. докт. екон. наук, проф. Л.С. Шевченко. Харків : Право, 2009. 312 с.

Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика : монографія. Київ : НІСД, 2003. 487 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-04-15

Як цитувати

Литовченко, В., & Пустовойт, Є. (2022). ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ. Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, (4), 104-109. https://doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.4.15