ГОЛОДОМОР 1932–33 PP. ТА ЙОГО КВАЛІФІКАЦІЯ ЯК ЗЛОЧИНУ ГЕНОЦИДУ У СВІТЛІ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНУ ГЕНОЦИДУ Й ПОКАРАННІ ЗА НЬОГО (ВІД 9 ГРУДНЯ 1948 Р.)
DOI:
https://doi.org/10.32782/tnv-pub.2025.1.8Ключові слова:
Голодомор, геноцид, Голодомор-геноцид, закон, громадянське суспільство, правова відповідальність, склад злочину, реабілітація, історико-правове дослідження, правові актиАнотація
Стаття присвячена Голодомору 1932–1933 рр. та його кваліфікації як злочину геноциду у світлі Конвенції про запобігання злочину геноциду й покаранні за нього (від 9 грудня 1948 року). На даний момент відчувається брак досліджень з правовою оцінкою подій Голодомору, яка б сприяла його визнанню на міжнародному рівні, а також недостатньо розроблений правовий механізм реабілітації, відшкодування моральних та матеріальних збитків постраждалим внаслідок геноциду та їх нащадкам. По факту, Україна опинилась в ситуації, коли відповідальність за злочинні дії проти її громадян у вказані періоди, несе лише вона сама. Поряд з цим, російська федерація, котра є спадкоємицею СРСР, намагається реабілітувати Й. Сталіна – головного винуватця геноциду. Подібний стан речей викликає питання про правову відповідальність рф за геноцид українців. Цікавим є саме поява терміну «геноцид» в міжнародному праві та правовому полі в цілому. Першим, хто сформулював поняття «геноцид» в юриспруденції був американський вчений польського походження, юрист, Рафаель Лемкін (1900–1959). До цього поняття він вперше звернувся ще в 30 – х роках ХХ ст., розглядаючи з юридичної точки зору геноцид вірмен, вчинений Туреччиною в 1914 році. Досліджуючи цей злочин заради того, щоб подібні речі не траплялися в майбутньому, вчений замислюється над тим, як за допомогою правових норм запобігти подібним злочинам. Для того, щоб увести поняття такого тяжкого масштабного злочину в міжнародне право, він намагається описати його характерні риси. У своїх працях він виділяє 6 технологій геноциду: політичну; соціальну; культурну; економічну; біологічну; фізичну. Автори прагнули проаналізувати кваліфікацію Голодомору як злочину геноциду у світлі Конвенції про запобігання злочину геноциду й покаранні за нього (від 9 грудня 1948 року).
Посилання
Рафаель Лемкін. Радянський геноцид в Україні (стаття 28 мовами). / Ред. Р.Сербин. К.: Майстерня книги, 2009. 208 с.
Василенко В. Голодомор 1932–1933 років в Україні як злочин геноциду: правова оцінка. К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2009. 48 с.
Ромовська З.В. Сімейне законодавство України: Гендерна експертиза / Відп. ред. Т.М. Мельник. К.: Логос, 2001. 40 с.
Навчальний посібник для вчителів «Голодомор 1932–1933 років – геноцид української нації». Київ, 2021. 336 с.
Кульчицький Станіслав. Український Голодомор в контексті політики Кремля початку 1930-х рр. К., НАН України, Інститут історії України, 2014. 208 с.
Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ–ХХ ст. Історичні нариси. Під ред. В. Смолія. К., 2002. 952 с.
Кримінальний кодекс України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20190101#Text
Statute of the International Tribunal for Rwanda URL: https://legal.un.org/avl/pdf/ha/ictr_ef.pdf
Закон України від 28.11.2006 «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» URL: № 376-V https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/376-16#Text
Конвенція про запобігання злочинові геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 р., ратифікована Українською РСР 22 липня 1954 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_155#Text.
Rome Statute of the International Criminal Court URL: https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/2024-05/Rome-Statute-eng.pdf